Розділ 5 (2)

***

Натан

Дрібний покидьок уникав зустрічі. Одразу після вечері він наче під землю провалився. Знаючи його здібності, на це треба було очікувати. Але я все ж таки сподівався, що він хоч трохи подорослішає.

Лише наступного дня він дозволив мені вловити його присутність у будинку. Я відчув його в одній із спалень, яка колись належала нашому батькові. Мабуть, пам’ятаючи про наші розбіжності, Аремей спеціально вибрав це місце.

Я штовхнув вхідні двері, оглядаючи інтер’єр, в якому досі жила пам’ять про батька. Осад від неприємних спогадів нагадав про себе.

Аремей стояв біля вікна, за чимось дивлячись через скло. Він навіть не ворухнувся на мою присутність.

— Наш батько вчив нас не входити до його кімнати без стуку, — пролунав голос брата. — Тебе б відшмагали за таке свавілля.

— Мене б відшмагали навіть за те, що я просто попався йому на очі.

— Наш батько полюбляв покарання. Це була його улюблена розвага, — Аремей обернувся до мене обличчям.

— Він був божевільним. З рідкісними нападами здорового глузду. Таким самим, яким свого часу став ти, Аремей. Як ти повернувся? Хто тебе звільнив?

— Братику, нам не варто ворогувати. Ти побачиш, що я змінився. Тепер я зовсім інша людина.

— Твою диявольську натуру вже нічого не змінить.

— Невже ти знову запреш мене в темряві? Ти бачив Зою? Вона вперше посміхається за останні десять років. Адже обидва її улюблені сини знаходяться під одним дахом. Ти ж не хочеш ще раз розбити її серце? При її слабкому здоров’ї.

— Я дам тобі час забратися звідси, перш ніж зламати шию.

Аремей вибухнув сміхом.

— І це ти називаєш мене божевільним? Послухай себе… До того ж я не можу піти. У мене весілля на носі, Емілія чекає на мене.

Згадка її імені немов червона ганчірка для бика.

Я блискавично розгорнувся мороком, підлетів до брата й взяв його за грудки, піднімаючи над землею.

Він перелякано витріщив очі. Пам’ятає, який я буваю в гніві.

— Тільки спробуй наблизитись до неї, і я повільно і з насолодою переламаю всі кісточки в твоєму гнилому тілі. Так, як вчив це робити наш улюблений тато.

Аремей панікував, але продовжував зображати спокій.

— Дівчисько — моя за правом. Чи ти хочеш порушити сімейні традиції? Забув, що буває з тими, хто їх порушує?

— Це не традиції, а прокляття.

— І все ж таки воно працює, і ти нічого не можеш зробити. Доля малюка Долорес тебе нічому навчила? Я піду під вівтар тільки з Емілією під руку, вона моя. Моя. А якщо ти вирішиш ризикнути, рогатий у тебе все забере.

І на підтвердження його слів зіниці його очей набули яскраво-жовтого відтінку. Він не дуже сильно штовхнув, я відсахнувся, випускаючи його з рук. Йому цього було достатньо, щоб обернутися мороком і зникнути.

Мерзотник. Добре, що він утік. Ще хвилина, і я точно проломив би йому череп.

У цей момент із вулиці пролунав дзвінкий сміх. Я підійшов до вікна, вид якого виходив на сад. По укладених бруківкою доріжках ходила вона.

Моя відьма, моя колючка, моя кара...

Остання надія померла, коли я позбавив її чарів. Дурень. Сподівався, що це допоможе мені позбутися привороту. А я ще сильніше переконався, що немає ніякої магії. А лише гидке неприємне почуття — кохання.

Я все життя уникав його, щоб зрештою закохатися в саму невідповідну дівчину на світі. Ще й наречену рідного брата.

Найгірший із усіх варіантів.