Розділ 4 (4)

***

— Поцілуй мене, Натане, — я стояла на носочках, упираючись у його могутні груди.

Рука арха лежала на моїй талії, але він не поспішав виконати моє прохання. — Будь ласка.

— Якщо ти так просиш, як я можу відмовити.

Він припав до моїх губ своїми. Серце почало стукати сильніше, а всі відчуття загострилися. Боязко й невпевнено я почала відповідати на його поцілунки, викликаючи в чоловікові нову хвилю бажання…

— Прокинься! Скільки можна бурмотіти одне й те саме, — роздратовано пролунав знайомий голос.

Я розплющила очі, помічаючи над собою вусату морду.

— Про що ти?

— Натан. Ната-а-ан. Поцілуй мене. Мур-мур-мур, — перекривляв мій голос демон.

Слова Рижика мали місце, адже темний не дає мені прохід не лише вдень, а й уночі. Він присутній практично в кожному сні.

— Я сама не рада бачити його у своїх снах.

Потяглася й лише зараз помітила величезний букет червоних троянд у вазі на столику.

— Звідки це?

— Тіффані принесла. Мабуть, від твого Натана.

— Сумніваюся. Він швидше висік мене цими квітами, ніж подарував.

— Там є записка. Впевнений, це він.

Я відкинула край ковдри та підійшла до букета. Демон мав рацію, у квітів було послання:

«Найчарівнішій нареченій на світі.

Аремей Шерман»

— Я вгадав?

— Ні. Це від Аремея.

— Чудово! Дикун приходить до тями, і тобі немає необхідності розривати заручини. Ти нарешті можеш розірвати наш договір і відпустиш мене з миром.

— Не дочекаєшся. Я не збираюся пов’язувати своє життя з кимось із цього дому.

У двері тихо постукали, і після дозволу увійти на порозі з’явилася Тіффані.

— Пані Зоя запрошує вас на ранкове чаювання.

Я вперше за ці дні відчула присутність дару. В емоціях служниці важко було розпізнати, але я могла відчути її загальний настрій. І з того, що я зрозуміла, дівчина була схвильована.

Тіффані допомогла мені зібратися, одягти сукню й прибрати волосся.

Весь цей час вона збуджено обговорювала появу Аремея. Новина про молодшого Шермана не на жарт схвилювала оточуючих.

Я досі не розуміла, як ставитись до цієї новини. Я не маю почуттів до Аремея. Але водночас невідомість навколо його особистості мене лякала. Мені давно час поговорити зі свекрухою і відкрити завісу на низку питань.

Чаювання проходило не в звичній уже їдальні. Зої чекала на мене в невеликій затишній гостьовій кімнаті. Шовкові шпалери були прикрашені блакитними волошками. У цьому кольорі була оббивка м’яких меблів.

Свекруха сиділа на покритому оксамитовому диванчику, тримаючи в руці порцелянову чашку із синіми візерунками. Вона приємно посміхнулася й запропонувала мені сісти біля неї.

— Доброго ранку, Еміліє. Ми з тобою так рідко розмовляємо, що я вирішила запросити тобі на філіжанку чаю.

Дар слабким відлунням підтвердив позитивне тло її емоцією. Як же сердило, що я не можу повною мірою ним користуватися.

— Дякую за запрошення.

— Як тобі Аремей? — відразу переключилася на хвилюючу тему. — Дивовижне перетворення, чи не так?

— Його поява стала для мене несподіванкою.

— Він любить дивувати. Я з ним говорила, він дуже тепло про тебе відгукується.

— Я теж вважаю його чудовим. Упевнена, у вас не може бути поганих синів, але в мене є деякі питання, — почала акуратно підводити до того, що мене цікавить. — Чому Аремей та Натан не розмовляли стільки років?

— Аремей переживав складну душевну травму. Ти ж бачила його, він ні з ким не розмовляв, — уникнула відповіді свекруха.

— Ця травма випадково не пов’язана з дівчиною на ім’я Долорес, яка померла за день до весілля з вашим сином?

Вона відставила чашку й оглянула мене з-під чола.

— Служниця розбалакала?

— Не лайте її, мало хто може встояти перед моїм даром. Я все одно дізналася б. Розкажіть, що сталося.

— Сталося те, що сталося… Долорес була чудовою дівчиною. Красива, вихована, лагідна. Темна діва з дуже гарної родини. Їхній шлюб із Натаном був договірним, і вони багато років чекали на церемонію. Але, всупереч домовленостям, дівчина віддавала перевагу Аремею. Ніхто не знав про це, вони тримали свої стосунки в секреті, адже розуміли, що їм не дозволять одружитися.

— Чому? — щиро здивувалася я.

— Це традиція. Старший одружується на темній діві, а молодший на світлій напівкровці. Долорес не підходила Аремею.

— І вони таємно побралися? — Зої здивовано підняла брову. Бо я знала те, у що навіть слугам були невідомо. — У вашому фамільному склепі в Долорес прізвище Шерман, і її могила праворуч від…