Розділ 3 (4)

Від обурення я не могла встати з місця. Не зразу помітила, що виделка під натиском погнулась у моїх руках.

Ніколи! Нізащо! Тільки через мій труп!

Я ніколи не піду на підлу угоду з темним. Не збираюся ставати черговою іграшкою. Краще до вовків у ліс, ніж до нього в ліжко!

—  Як він взагалі посмів мені таке запропонувати? Мерзотник, ким він себе уявив?

Емоції вирували. Мені захотілося подряпати йому очі. Він ще про це пошкодує.

Я покинула їдальню й пішла коридором до своєї кімнати. Як раптом біля дверей мене різко вкололо в плече. Зойкнула від болю! Гострий дротик із блакитним пухнастим наконечником пронизав тканину й увійшов під шкіру. Голова закружляла, у ногах з’явилася слабкість, і, знесилена, я звалилася на підлогу.

***

Я розплющила очі. Все навколо було закутано темрявою. Лише тонкі смужки місячного світла прослизали крізь туман.

У голові відразу спалахнули останні слова Натана та його образлива пропозиція.

Чомусь зараз вона не здавалося такою огидною.

Навпаки. Мені лестило, що він стільки зробив, щоб досягти моєї уваги. Звичайно, його вчинки не можна назвати чесними, а поведінка не варта поваги. Але я пам’ятаю про ті почуття, які він відчував, коли бачив мене. А поцілунки, які він дарував, викликали трепет у душі.

Може, він не такої поганий? Може, у нього були причини так вчинити?

Адже я завжди можу з ним поговорити. Впевнена, він мене вислухає, і ми знайдемо точки розуміння. Адже я його нічим не образила. Він не може просто так мене ненавидіти.

Встала з ліжка, накинувши на голе тіло напівпрозору накидку. Мене не збентежила відсутність сорочки й звідки узявся цей дивний одяг. Гребнем із туалетного столика прочесала довге темне волосся. Від передчуття зустрічі все тремтіло всередині.

Навколо ширяв романічний флер.

Демон бажань кудись зник, а нічний монстр сьогодні вів себе абсолютно тихо. Я сміливо вийшла в коридор і попрямувала до місця зустрічі.

Ще на підступах побачила відчинені двері, звідки йшло м’яке світло.

Натан на мене чекав.

Він вийшов у коридор, впускаючи мене до кімнати. Його розпатлане волосся так і просило закопатися в нього долонею. Досить одного погляду, щоб зрозуміти —  розмовляти ніхто сьогодні не буде.

Натан обхопив моє обличчя руками, впиваючись у губи чуттєвим поцілунком. Спочатку він був ніжний і лагідний. Але з кожною секундою його бажання наростало та йому потрібно було більше.

Легким рухом потягнув за пояс мого халата, залишаючи мене зовсім голою.

Від відчуття наготи оголилися всі мої рецептори. І мій дар прокинувся!

Накрив мене бурею пристрасті, центром якої були ми з Натаном. Він підхопив мене на руки й поклав на ліжко.

—  Я мушу тобі зізнатися, — вимовив оксамитовим голосом, нависаючи наді мною. —  Це лише сон…

…Я сіпнулася й різко підскочила, змушуючи кота підстрибнути на місці.

—  Ти що, з глузду з’їхала так лякати?! У мене трохи інфаркт не трапився.

—  Де я? Куди подівся Натан? —  спросоння розглядала все по сторонах у пошуках темного.

—  Немає тут нікого. Я тебе знайшов у коридорі непритомною. І ти не про свого арха маєш думати, а про мене! Я тобі життя врятував.

—  Про що ти?

—  Тебе отруїли. Смертельна доза отрути була в дротику. Але так як у нас договір, то тебе ніхто не зможе вбити, поки ми не завершимо нашу угоду. Тож можеш дякувати. Я готовий до прийняття підношень.

—  Дротик? Мене хотіли вбити?

—  Убили б. Якби не наша угода, то ти вже вирушила б до предків.

Я торкнулася плеча, де була дірка від смертоносної зброї. На мені досі був наряд із вечері.

—  Але навіщо комусь мене вбивати? Я ж нікому не чинила зла.

—  Ой, дитинко, —  він підійшов ближче й ліг мені на ноги. —  Почухай мені за вушком, а я розповім тебе правду життя.

Я виконала прохання. А кіт тим часом продовжував:

—  Вбивають не тому, що ти поганий, а тому, що ти комусь заважаєш. Ти можеш бути втіленням світла й доброти, але хтось завжди буде мітити на твоє місце.

—  Кому потрібне моє місце?

—  А ти добре подумай. Ти в багатому будинку, незабаром вийдеш заміж. Брат твого нареченого не дає тебе проходу. Ти як мінімум перейшла дорогу половині місцевих жителів. Починаючи від ошуканої нареченої темного.

—  Я нікого не обманювала…

—  Це не важливо. А родичі, які хочуть відхопити свою частину спадщини? Ти ж можеш народити спадкоємця!

—  Сумніваюся.

—  Думай, як знаєш. Але бажаючих твоєї смерті тут достатньо.

Погляд мимоволі зачепився за кут стола, на якому лежав ключ від усіх дверей.

—  Мені треба сходити в одне місце.