Розділ 2 (4)

***

Я вдерлася до своєї кімнати й щільно зачинила двері. Руки трясло крупним тремтінням. Не вірилося, що я була в кімнаті з жахливим монстром. А реакція Натана була більш промовистою, ніж будь-яка вистава. Він був стривожений і готовий битися.

І це його рідний брат! І це людина, яка має стати моїм чоловіком!

Я не готова стати ще однією вбитою нареченою в тумані. Потрібно якось позбутися цього шлюбу. Мене стримували заставні батьків. Якщо їх не буде, значить, можна буде розірвати заручини.

Прикусила губу, прораховуючи всі ризики. Схопила стілець і підперла ручку дверей. Потім дістала з-під ліжка валізу, викинула всі речі й, злодійкувато озираючись, вирвала потайне дно.

Усередині лежали кілька пакунків і мініатюрна срібна скринька із червоними рубінами. Я взяла її в руки, розглядаючи орнамент. Не можна, щоб її знайшли. Ці штуки заборонені не лише на території світлих, а й темних.

Але в мене немає вибору, я маю зробити так, щоб це весілля не відбулося. Обережно потерла кришку, з-під якої одразу ж повалив білий туман. Він був дуже схожий на той, що огортав маєток Шерман.

З-під кришки пролунав мелодійний чоловічий голос:

— Навіщо ти розбудила демона, нещасна?

— Мені потрібна твоя допомога, хочу уникнути нав’язаного шлюбу.

— Чим розплачуватимешся?

— А що ти хочеш? — розгубилася я.

— Хм, дай подивлюся, — прозвучало, і скриньку наче кинули під ліжко невидимою рукою.

Дим перестав валити, я нахилилася й крізь білу завісу побачила два круглі близько посаджені ока.

Демон моргнув і зник.

І тут же над головою пролунали слова:

— Візьму кров’ю і даром.

Сидячи на подушці, на мене дивився пухнастий рудий кіт. Його шерсть була довга й м’яка, а на шиї висів кулон із червоного рубіна. Такий самий, яким була прикрашена скринька.

— Ти кіт, що говорить?

— А як ти уявляла собі демонів бажань? Триметрових монстрів із крилами кажана та рогами як у гірського козла? Хто ж захоче укладати угоду з таким? Котиків люблять усі. Вони — безпрограшний варіант. Тож кажи, що хотіла.

— Мені треба уникнути весілля.

— Без проблем! Нареченого в мішок і на дно озера. Не буде нареченого, не буде проблем.

— Ні! Не можна нікого вбивати.

Він розсерджений насупився.

— Жалісливі людинки, вічно люблять все ускладнювати. Гаразд, закохаємо його в іншу, він сам відмовиться.

— Його брат темний арх.

— Ох, мій пухнастий хвіст. Це ускладнює справу.

— А сам він… я навіть не знаю, як сказати… Дуже відчужений від реальності.

— Схиблений?

— Не знаю, але, здається, він може ставати монстром. І свою минулу наречену він убив до весілля.

Кіт зістрибнув на підлогу й із цікавістю почав оглядати інтер’єр.

— А чий це будинок?

— Сім’ї Шерман.

Кіт завмер, все його волосся стало дибки, ніби він побачив ще одного кота.

— Ти чого мені про це одразу не сказала? Я так не працюю! Це не моя територія. Де моя скринька? Де вона?

Він метнувся під ліжко, але там було пусто.

— Ти не можеш повернутися, доки не виконаєш свою роботу! Ти демон чи боягуз?

— У цій ситуації я вважаю за краще бути живим боягузом, а не мертвим демоном. Де вона? Сховай мене. Скажи, що тобі більше не потрібна моя допомога, і розійдемося в різні боки.

— Ні. Поки ти не допоможеш мені!

— Я нічим не можу допомогти. Незабаром мені самому знадобиться допомога, якщо він мене знайде.

— Хто? Натан?

— Ах, якби. Інший мій колега. Чи не хочеш відмовитися від бажання? Схиблений чоловік — це не так і погано. Бувають щасливі шлюби з більш проблемнішими чоловіками.

— Ні. Хочу не бути нареченою чудовиська.

— Відмовся. Скажи, що хвора, чи вирішила піти до монастиря.

— Не можу. У них заставні мого батька. Його відразу посадять у в’язницю.

— У Мерленте непогано годують. Був у мене один клієнт.

— Ні. Мені потрібно, щоб ці документи зникли. І тоді не буде весілля.

— Я не можу їх вкрасти. Якщо я вийду за межі кімнати, тобі доведеться шукати іншого демона бажань. Але я можу підказати тобі, де вони.

— Це не та допомога, на яку я розраховувала, — сказала з досадою.

— Але крім мене тобі ніхто не розповість, де їх знайти. У тебе немає вибору. Я потрібен тобі.