Розділ 2 ( 2)

***

— Сьогодні чудова погода для прогулянки.

Кінь баронеси Ван дель Орлін заржав, ніби підтримуючи бесіду.

Я ж насилу уявляла, як таку погоду можна було назвати прекрасною. Через щільний туман навіть у погожу погоду було прохолодно й мерзлякувато. Сонце хоч і пробивалося крізь туман, але його промені лише підсвічували сіру імлу. Здалеку можна було розглянути лише віддалені верхівки дерев або контури будинків.

Від вологи опадали локони Астріт, яка з досадою зітхала, поправляючи ще один завиток. У цьому ми з нею були схожі, туман нам двом був не до вподоби.

— Хоч нема дощу, — приглушено сказала Тіффані.

Камеристка була представлена до мене як компаньйонка. Мені не дозволили взяти будь-кого з моїх рідних на цю роль. Кому потрібен ще один ненависний світлий у будинку темних?

— Тут часто дощить? — запитала престаріла дама, що прибула в будинок разом за Астріт.

— Досить часто. Тому давайте насолодимося чудовою погодою. Пропоную пройтись пішки. Наші коні вже втомились.

Баронеса першою зістрибнула зі своєї кобили, взяв її під вуздечки. Всі інші наслідували її приклад.

Прогулянка справді було стомлюючою. Маєток Шерман розташовувався на багато кілометрів. Тут були мисливські маєтки, стайні та навіть копальні. До їх власності належало навіть декілька селищ.

— Справа невелике поселення. — Баронеса показала нам на кілька будинків, на вигляд більш схожі на житло заможних купців. — Тут живуть не привілейовані гості та особиста прислуга родини Шерман.

Я кинула на Тіффані запитуючий погляд. «Непривілейовані гості» зацікавили не лише мене. Астріт не втрималася від запитання:

— Баронеса, а хто такі ці гості?

— Друзі лордів, які не мають титулу. Прислуга, яку не бажано впускати в будинок… — почала баронеса.

Я відчувала, що правда не така, як нам подають. Тіффані свербіло від бажання розповісти істину, і мій невеликий стусан одкровення надав їй хоробрості.

— Коханки та позашлюбні діти братів… невже я це сказала у слух… вибачте, я не те мала на увазі.

Від несподіванки навіть я розгубилася.

— У Натана є коханка? Вона мешкає тут? — Астріт зупинилася біля найбільшого будинку.

— У свій час тут жила якась дама, — баронеса докірливо дивилася на Тіффані. — Але зараз дім майже порожній…

Я вирішила врятувати нещасну покоївку й додала одкровення баронесі.

— …зараз там живе його позашлюбна дочка та її прислуга.

— Позашлюбна дочка! — здивувалася блондинка.

Баронеса не відчувала мук совісті й навіть вирішила, що сама стала ініціатором цієї розмови, продовжуючи делікатну тему.

— А чого ви дивуєтесь? Ви бачили наших господарів?

— Чому донька мешкає в окремому будинку? І де її мати? — запитала я.

— Померла під час пологів. Усі матері позашлюбних дітей помирають під час пологів. Це сумна традиція.

— Прокляття, — сказала Тіффані.

— Можливо.

— Наявність дитини багато змінює, — задумливо сказала Астріт.

— Вам нема про що хвилюватися. Жодна позашлюбна дитина не пережила свого десятиліття. Дівчинка хвора й потребує особливого догляду. Ходімо.

Ми пройшли не більше п’ятдесяти кроків і опинилися біля невеличкої кам’яної огорожі. Трохи наблизившись, туман щезнув, і перед нами відкрилася галявина, засіяна мармуровими ангелами. Одні з них були дуже старі, а деякі наче встановлені кілька днів тому.

— Це сад ангелів. Шерман — древній рід, і прокляття з позашлюбними дітьми торкнулося не лише лорда Натана. Ще його пра-пра-прадід за життя поховав вісім своїх позашлюбних дітей. На могилі кожного він ставив мармурову скульптуру ангела, і його спадкоємці продовжили цю сумну традицію.

— Це дуже жахливо, — сказала я.

— Тут немає приводу сумувати, — сказала стара компаньйонка Астріт, здається, її звали Матильда. — Магія турбується, щоб сильні чари передавалися лише законним спадкоємцям. Бастарди такому сильного роду не потрібні. І нам також.

Вона не двозначно подивилася на Астріт, і на обличчі білявки заграла посмішка.

Холоднокровність, з якою вона це вимовила, леденила душу. Баронеса продовжила розповідь, але я все більше ловила себе на тому, що спостерігаю за Астріт та її компаньйонкою. Здавалося, вони знали більше за мене.

Можливо, вони щось знають про нічного монстра й чому Натан був у крові?

Можна було б застосувати чари, але був високий ризик, що чистокровна темна діва відчують моє втручання.