Розділ 1 (2)

— У нашій родині хлопчики завжди народжуються близнюками. Це традиція.

— І не єдина. У нашій родині трапляються й не такі дивовижні речі, — кинув Натан леді багатозначний погляд.

Дар відразу відгукнувся на її роздратування. Він завжди вловлює найсильніші емоції.

— Я вас проведу, пані Арчер, — вона акуратно взяла мене під лікоть, підштовхуючи до дверей.

— Ласкаво просимо до сім’ї, люба невістко.

Потім демонстративно стер слід від помилкового поцілунку. Його погляд був сповнений глузування. Його бавила ситуація, і в той же час він відчував азарт. Немов вихопила мишку в кішки перед обідом.

Не знаю, що в нього в голові, але я не та, ким він мене уявляє. І нікому не дам себе образити.

***

Ми вийшли з кабінету й повернули вліво. У мене дух захопило від побаченого. Від підлоги до стелі височіли величезні засклені вікна, відкриваючи вид на туманну панораму. Маєток був на вершині гори, а під ним майже весь пейзаж потопав у сірому диму, з якого виглядали гострі черепичні дахи будинків. Біля кордону маєтку Шерман серпанок трохи розсіювався й можна було розглянути невелике озеро.

— Я дуже чекала вашого приїзду, Еміліє. Мабуть, навіть більше, ніж мій син, — переключила на себе увагу свекруха.

Леді Шерман було трохи за п’ятдесят. Висока, з тонкою талією. Її пекуче темне волосся було зібране в строгу зачіску, крізь яку проглядалося лише одне сиве пасмо.

— Правда? Якщо чесно, я не розумію, чому ви уклали заручини саме зі мною. Ви мали стільки можливостей вибрати більш вигідну партію.

Вона з пустотою подивилася мені в очі.

— А ви вмієте брати бика за роги. Справа в тому, що Аремію потрібна особлива дружина. Він має титул і достаток, тому може вибирати дружину з розрахунку інших своїх потреб.

— Яких?

— Син має дуже складний характер. На перший погляд може здатися, що він дикуватий, але цим він прикриває своє вразливе серце. Традиційно первісток у нашому роді набуває сили арха. Натан один із найсильніших у всьому королівстві. Аремей народився другим. Він володар темних чарів, але його сили не сильно виражені. Вони йому більше шкодять... Первісток завжди одружується з темною дівою. Другий син завжди бере за дружину світлу напівкровку. Ви ж стали ідеальною кандидаткою завдяки своєму таланту підкоряти почуття. Він допоможе вам налагодити з ним спілкування.

— Значить, ось де каверза.

— Не все так жахливо, Еміліє. Я вас розумію, як ніхто інший. Колись я також була на вашому місці. До речі, я вам не рекомендую розповідати про свій дар. Хлопчики дуже ревно ставляться до своїх особистісних кордонів.

«Хлопчики» — приємно обдали теплом материнських емоцій.

— Від мене вони про це не дізнаються.

— Чудово. Думаю, вам уже не терпиться познайомитися з нареченим. Можливо, вас трохи шокує перша зустріч, але не варто приймати все занадто близько до серця. У вас попереду все життя, щоб покохати один одного.

Ми зупинилися біля важких масивних дверей. Перше, що кинулося мені у вічі — це сліди від звірячих нігтів. Немов величезний звір намагався вирватися з кімнати, а його запихали назад. У марних спробах втекти на волю він подряпав дверну коробку та полотно. Сліди пазурів були навіть на половицях, яку щоразу ретельно зафарбовували.

Леді Шерман натиснула на ручки, і під скрип незмазаних навісів переді мною відкрилася кімната, закутана темрявою. Повітря було сперте. Зробивши крок, я натрапила на залізну миску, з яких зазвичай їдять дворові собаки.

— Аремею, сонечко. До тебе гості.

З темряви пролунав цокіт пазурів. І замість людини до нас вийшли два величезні добермани. Вони зло загарчали, вискалюючи сильні зуби. Їхні очі сяяли демонічним блиском.

Я остовпіла від жаху, але леді Шерман, здається, не звертала на це увагу.

— Аремею, прибери тварин. Це дуже серйозно. Мені не до жартів, — суворо промовила.

Тихий свист із глибини кімнати змусив собак повернутися на своє місце.

З глибини темряви пролунали кроки. Спочатку я розглянула неосяжну фігуру в поношених лахміттях. Чим ближче він підходив, тим виразніше я його бачила.

Його волосся було того ж кольору, що й у брата. Ось тільки Аремей багато років не відвідував цирульника, і воно відросло нижчі за плечі й збилося в ковтуни. Те саме було з бородою.

Він був худорлявим, а обличчя було сполосане шрамами. Він лише віддалено нагадував Ісая, ніби спеціально відтіняючи його красу своєю потворністю.

— Аремею, це Емілія Арчер. Твоя майбутня дружина.

— Рада знайомству, — несміливо сказала.

Він зневажливо глянув на мене, а потім демонстративно повернувся назад у темряву.

— Це дуже некультурно. Я тебе таким не виховувала! — суворо промовила майбутня свекруха. — Повернися негайно!

Замість відповіді двері за нашими спинами з гуркотом відчинилися, вдаривши ручкою об стіну. Наче вказуючи нам, що настав час забиратися.

Свекруха подивилася на мене з теплою посмішкою і оптимістично промовила: