Розділ 51

Максим

Слухаю звіт і намагаюся з останніх сил зберігати адекватність. Хоча всередині себе хочу все трощити, бити, знищувати, і так, щоб ніхто без відплати не залишався.

Забираю свідчення мого співробітника. На бігу попереджаю Тима, що не знаю, коли повернуся у офіс. Він нагадує про важливі переговори. А я йому раджу посилати всіх під три чорти. Не до них мені зараз.

Стрімко вибігаю на вулицю, навіть на дощ мені зараз плювати. Мокрий і злий стрибаю у машину та мчу скоріш за знайомою адресою.

- Ой, Максику. Як мені пощастило, що не встигла вийти, а то збиралася поїхати у салон, - муркоче при вигляді мене колишня коханка.

- Авжеж, справді, пощастило. Не дарма я поспішав.

Проходжу у її передпокій, не збираючись надовго затримуватися.

- Як мені зрозуміти твій приїзд? - Карина плескає оченятами у своїй звабливій манері.

- Давай ти краще скажеш, про що тобі думається? - хочу спочатку її послухати.

Карина дзвінко плескає в долоні. Ще трохи і стрибне на шию.

- Невже ти... ти позбувся її? Ми знову разом?! Як же я на тебе чекала!

- Навіщо, Карино? Ти чекала для мене стати наступною фіктивною нареченою? Для цього?

Більше не говорю з нею м'яко, насуваючись суворо на колишню.

- Ой, ну що ти таке вигадав, - її голосок починає тремтіти.

- Я вигадав, чи це Діана збрехала? Карино, ти що витворяєш? Звідки взагалі у твою голову могло прийти, що я знайшов наречену на час?

- Нічого я не знаю. Чому ти мене звинувачуєш? - у неї забігали очі туди-сюди, і навіть виверти свої забуває використовувати.

- У тебе мало варіантів. Зізнаєшся, як дійшла до того, щоб інформацію про мене продавати, гроші вимагати та нападати на Діану, тоді... - спеціально роблю паузу, натягуючи їй струни на нервах. - Тоді я не відправлю тебе за грати за статтею вимагання у великих розмірах. Ще туди ж додасться термін, що ти мого діда довела до лікарні.

- Ні! Ні, я б ніколи. Я ж заради тебе хотіла!

Жінка з істерикою, те ще випробування.

За останні дні у мене не залишилося і краплі терпіння, щоб здригнутися перед сльозами. Я нормально не їм і не сплю. Живу на автоматі, чимось займаюся. Вірніше, створюю таку видимість. А на ділі, загруз у непрохідному болоті.

- Швидко і чітко, Карино. У мене вистачить грошей повісити на тебе навіть вбивство собаки сторожа, якої у нього ніколи не було.

- Це не я! Я б ніколи з тобою так не вчинила, - через схлипи доводиться слухати. - Тобі потрібен той Стас, що був до тебе у Діани. Він усе вигадав. Не я, не я. Не я!

- Так, мені все ясно, - обриваю спроби крутити і вертіти інформацією.

Далі змушую її при мені зв'язатися зі спільником. Те, що відбувається, здається самим немислимим маренням. Але ще важче дається розуміння, що це я закрутив весь ланцюжок подій. Сам знайшов швидкий вихід, сам напав на Діану. І так, тільки я міг зв'язатися з такою розважливою поганню Кариною. Вона зробила мене ж моїм вигаданим хитрим способом.

Через годину я вже тримав за шкірку мерзенного Стаса. Не втримався і добряче врізав колишньому Діани у пику. Кожен з цих двох, наговорював один на одного. Розібратися було непросто, доводилося зупиняти або струшувати Стаса. Приїхала служба безпеки, яка б не дала підлим тварям втекти.

Вийшло в результаті з'ясувати, що Карина копала і довго шукала, як Діана змогла з'явитися у мене та звідки. Потім вона вийшла на Стаса. А тут ще дід зі своїм інтерв'ю про спадкоємців…

З шантажем про фіктивність нареченої, Карина випадково потрапила в очко. І я вже сам думаю, що якось Діана на вулиці себе тоді видала. Колишня коханка всього лише хотіла її відлякати від мене, але десь, у цьому місці, і випала з ролі моя дівчинка. Надто вже близько її зачепили, і тільки через це могла вона засумніватися.

Служба безпеки залишається зі Стасом, не заздрю йому. Довго ще нашу зустріч не зможе забути. А на майбутнє і сам не наважиться хоч якось наблизитися.

З Кариною я веду себе не менш жорстко, тільки зовсім по-іншому.

- Але де я стільки грошей візьму? - вона благально заламує руки.

- Підеш працювати і будеш справно платити. Другий варіант вже знаєш, куди ти швидко підеш. Вибір за тобою, Карино. І краще мене більше не злити.

Суму грошей, що вони хотіли від діда, я чесно розділив між спільниками. Нехай де хочуть, там і беруть, якщо вистачило совісті лізти до моєї сім'ї. Заробляти на них я, звичайно, не хочу. Зате зможуть стати корисними дитячому притулку у нашому місті.

... До ранку наступного дня мені стає і легше, і разом з тим болючіше.

Боляче думати, що я справжнісінький дурень. Раніше ж вважав себе дуже розумним. А тепер що? Що?

Діана виявилася розумнішою за мене. Ось що з усього виходить.

Вона змогла не повірити Карині. Відмовитися від грошей і не зв'язуватися далі з цим брудом. І при цьому саме вона, а не я, відкрила для мене всю свою щирість і не боялася зізнатися, що відчуває. Що тут додати... дурень для мене, занадто м'яко звучить.

Щодо полегшення - воно не скидає багато вантажу, тільки частину. Але я йду на це, бо задовбало все.

- Максиме Юрійовичу, але як же так?

Тимур на мене дивиться злякано через товсті окуляри.

- Тимчасово брат замінить мене. Він залишить тебе помічником для Плей Дієв. За це взагалі не хвилюйся.

- Спочатку Діана, тепер і ви... Що взагалі таке коїться? - хлопець у помітній паніці.

- Іноді потрібні зміни, навіть коли вони всупереч нашим колишнім бажанням.

Назар називає мене ідіотом, з поправкою, закоханим.

На що мені і сперечатися не хочеться.

Я програв усі свої ставки.

Шукати нову фіктивну наречену? Ні-і-і, ніколи, боронь боже.

Або чекати поки мені скаже дід, що я обдурив його довіру і щоб провалював з корпорації? Ще чого. Дієви ніде не пропадуть.

Саме це я і сказав одному буркотливому родичу, коли до нього приїхав у клініку. Дідові вже набагато краще, аж настільки, що моє праве вухо від його криків досі закладено. Загалом, за старшого Дієва можна не хвилюватися. Я знайшов у собі сили зізнатися діду у всьому.