Розділ 49

Діана

Максим закінчує розмову, а мені доводиться відкашлятись. Голос захрип від обурення.

Бачили, який він Всемогутній? Зовсім знахабнів цей бос!

- Найкращий варіант для нас придумав. Діано, після цього ніхто не прикопається.

Максим помітно розслабляється після дзвінка. Ніби як, справа у нього вже вирішена на всі сто. Розумник великий.

- Ти мене ні з ким не переплутав? - злітаю зі столу на підлогу. - З собакою, наприклад? Зі зручним додатком? В якому місці я схожа на твою захисну підстилку?

Під руку попадається щоденник, і я запускаю у нього, навмисно цілячись у твердий Дієвський лоб.

Ех, шкода, що не влучила. Цеглою б точно не промахнулася.

У грудях вогнем горить образа. Така, як я, потрібна тільки, аби зад його прикривати.

Треба не втратити частку у корпорації - візьмуть нареченою.

У разі форс-мажору - зроблять мене навіть дружиною.

А потім що?

Правила поміняються і заради корпорації Максим мене замінить, викине, а може і продасть. Раптом це теж буде вигідно!

Вриваються навіть такі сумніви, що і дорожив він мною, не як своєю дівчиною. А як вигідним капіталом. Ось, хто я для нього. І ще на Горинича наговорює, адже сам недалеко від діда пішов.

- Ну і чого ти бісишся? Це вихід, сама хоч подумай, - вмовляє, і в очах його бачу - вирішив все і крапка. - Ми швидко розпишемося та видамо інформацію за жарт. Звичайно, будемо розбиратися, але це займе час. А спростування дасть зайві чутки, які зараз невигідні корпорації…

Про що я і думала, у нього одне на думці. Бізнес, гроші, репутація. Не я.

- Тільки ти не врахував дещо, - великі плани перебиваю. - Це не входило у наш договір. Машину я хоч відпрацювала?

- Ну що ти, моя солодка дівчинко, це я давно пробачив.

Бос за два кроки опиняється біля мене, і хоче збити з пантелику поцілунком.

Не даю. Сама собі забороняю.

- Отже, ми в розрахунку, Максиме. За часом контракту я покрила твою вм'ятину. Але ось квартирою, знаєш, просто вдавися. Не все за твої гроші купується!

- Гадаєш, я візьму тебе і відпущу? - у його голосі звучать залізні нотки.

- Тобі доведеться це зробити, Максиме. Ти навіть не повірив мені до кінця. Тільки поспішаєш рятувати свою дупу.

- Діано!

- Близько підійдеш, тоді я буду кричати при всіх, що це я, така підла погань, тебе підставила. Якщо тобі буде вигідно, то давай. Перевір!

Вилітаю за двері, залишаючи ошелешеного колишнього хлопця. Колишнього боса і фіктивного нареченого. Набридло жити на ланцюгу. Я ж тільки повірила, що потрібна, що бажана.

І ось. У будь-якій ситуації мене тицяють носом - роби, що треба для корпорації.

Без перешкод добігаю до відділу кадрів.

Пишу заяву прямо при них. Самі нехай з босом зв'яжуться.

Прошу повідомленням у Тима винести мені речі до першого поверху. Повернутися у приймальню боса себе точно не змушу. Мені і без того непосильно витримати те, що з ганьбою наше знайомство з ним почалося і з ганьбою я прощаюся назавжди. Для всіх же я тепер найгірша зрадниця.

Але мені плювати вже на тих піраній. Нехай плітки розносять, скільки хочуть.

Найбільше ранить інше... Максим збирався з фіктивної нареченої зробити мене фіктивною дружиною.

Невже я ніколи так і не стану для когось коханою і повністю справжньою?..

Забігаю на роботу до подруги. Якщо розібратися, то мені більше нікуди. Увечері сяду на поїзд і взагалі поїду до батьків.

- Ді, але раптом би він потім усвідомив, або... - тягне напружено Віка.

- Або що? Продовжив мені термін? Максим весь час командував. Потім почав теплішати, дарувати турботу і увагу. Але варто було якійсь заразі підставити його посаду під загрозу. Все! Відразу отримую новий наказ, замість необхідної підтримки. Хіба так люблять, скажи? Невже так?

- Але ж Максим сам тобі запропонував зустрічатися. Навіщо, якщо нічого б не відчував?

- Хотілося б мені почути його відповідь.

Навіщо я повірила, чого чекала? Я навіть сама собі не здатна відповісти.

Віка хоч не кидає у біді. Домовляємося, що я тимчасово поживу з нею в одній кімнаті у родичів. Потім разом знімемо квартиру. Треба б тільки роботу знайти.

Далеко шукати і не доводиться. Мене в цей же день беруть касиром у студію краси.

Не в моїх правилах перебирати, коли раптом без роботи залишилася. Знайду краще посаду, тоді й перейду.

І мені не звикати тимчасово працювати, жити. Кохати... ось тільки не виходить за часом. У моєму серці тяжкість і глибокий слід від Максима, який буде дуже складно змити.