Розділ 30

Максим

Зі словами: "Ні. І навіть не мрій», Діана забігає у квартиру, а я входжу за нею.

Як же добре мені сиділося у клубі з братом, і до нас ще приєднався новий партнер по бізнесу Данило Князєв. Дівчата, танцюючи, обвивали жердини, офіціанти миттєво приносили замовлення. І я подумував, що сьогоднішньої ночі зніму нарешті напругу, якої зібралося вище голови через норовливу білявку. Попередив коханку, залишатися вдома, і що я після клубу до неї приїду.

Всі плани порушив дзвінок детектива.

На весь тиждень я заплатив йому, аби він ще простежив за колишнім Діани. І як мені було дізнатися, що він на зустріч до подружки попрямував?

Поки я сумнівався, зв'язуватися з коханкою або терпіти, адже в голові тільки наречена застрягла, вона взагалі час не втрачала.

- Діано, ти мої мрії неправильно тлумачиш. Я хочу свій вертоліт, в три рази за наступний рік підняти бізнес Дієвих. І ще викроїти відпустку для занурення з аквалангом в океані, неподалік від Нової Зеландії.

- Очманіти, - на мене, як на дивака, дивиться. - Я хоча б кішку мрію завести, зробити на кухні ремонт і записатися на курси водіння.

- Зауваж, з твоїми мріями я допомагаю. У когось зарплата піднялася, - показую на неї. - З моїми нічого не прошу, сам впораюся. Тому не питаю і не мрію. Чітко і ясно кажу: у тебе на збори півгодини.

- Що робитимеш, якщо не поїду? Зв'яжеш і силою потягнеш?

Діана задирає підборіддя і кидає на мене ображений з викликом погляд. Ото вже яка вперта, і найгірше, мене заводить її зухвала хоробрість. Стискаю пальці в кулаки від думки, що не одного мене вона заводить.

Але раптом її до колишнього тягне?

Відмовиться їхати, щоб легше було з ним зустрічатися. Авжеж, зрозуміло. Любовне гніздечко залишати не хочеться.

- Ні, Діано, - проходжу вперед своєї поки квартири, наречена її ще не заробила.

- Як ні? - здивований вигук позаду мене.

Вона серйозно чекала, що силою відправлю?

Ну, я міг би повторити долю тупуватих чоловіків. Але мені вистачає розуму прорахувати все і без сили.

- Залишуся з тобою. Будемо разом жити в цій моїй квартирі. Задоволена?

- Як це? У мене немає для тебе місця!

Ну ось. Для очкастого гобліна є, а для мене немає. Диван для спального місця один. У неї дійсно не розгулятися. Кімнатка, невелика кухня і ванна кімната з душем.

- Спати буду з тобою на дивані, - твердо заявляю і відразу зверху сідаю, займаючи законне місце. - Але якщо переїдеш до мене, то будеш жити в гостьовій кімнаті, розміром в цю всю квартиру. Бачитися будемо не частіше, ніж зараз. Я тижнями повз гостьової кімнати навіть не проходжу.

Тепер в її очах задумливість мені бачиться. Правильно, подумай гарненько. Без варіантів моя пропозиція.

- Мені не хочеться їхати з квартири. У мене ж квіти, - Діана показує на горщики на підвіконні.

Тьху ти, проблема велика.

- Тоді візьмемо і їх. У мене не тісно, якщо що. І незабаром повернешся сюди, не думай, що я щасливий саме таким змінам. Забирати до себе точно нікого не планував.

- А раптом Стас більше не буде за мною ганятися?

- У тебе є докази? Назви, щоб мене переконати.

Діана починає ходити по кімнаті, склавши руки на грудях. Мені б думати про щось серйозне і важливе, але не виходить. Погляд сам чіпляється за її жіночі принади, натякаючи на те, що мені не дали сьогодні розслабитися.

- Почекай мене на кухні, зараз зберуся, - смуток в голосі дівчини лунає, як ніби вирок. Відвезуть на розстріл, не інакше.

Мені навіть подобається в ній, що не рветься до мене. Без проблем потім вилетить і повернеться сюди, не буде істерик. Терпіти не можу, коли за мої гроші хочуть вхопитися.

На кухні Діани я прилаштувався на стілець, пригинаючись під шафкою. Листуюся з Назаром. У них там веселощі у самому розпалі. Зате у мене суцільний головняк, а не фіктивна наречена.

Настільки її засвітив перед усіма, що тепер доведеться стежити, щоб довбаний Стас до себе не забрав. Хоча мені здається, що йому не Діана потрібна, а щось від мене. Недарма ж мерзенний гад на горизонті з'явився.

Довше півгодини чекати не доводиться. Діана з горщиками у руках, я з її сумкою, виходимо до машини. Нас чекав весь цей час водій.

- Я ж не все з собою взяла. Потім зможу повернутися? - озирається на під'їзд, начебто зібралася на рік. Не вистачало ще.

- Без проблем. І в недалекому майбутньому, повністю отримаєш цю квартиру.

У машині я сідаю попереду, Діана ззаду і затихає як мишка. По вікнах б'ють перші краплі дощу, барабанячи по натягнутих нервах. Місяць тому я роздивлявся фото Діани довше за всіх кандидаток. Інтуїтивно хотів відгородитися, дати перевагу іншим.

І ось до чого дійшло... Дівчина з очима янголятка і характером чортеня їде до мене додому.