Розділ 21

Максим

За столом ми з братом непомітно підморгуємо один одному, мовляв, все схоплено, турбуватися нема про що. Дід поки зайнятий обговоренням з ведучим річниці, дає йому настанови. Як завжди, не довіряє нікому.

Тільки ведучий відходить, одразу ввічливість діда теж кудись дівається. З нами він їй не страждає, простіше думки видає.

- Якого біса відбувається?! - старий гаркає сердито на мене.

- Це зарахувати, як привітання? Дякую тоді. Знав, що порадієш за старшого онука.

Роблю вигляд, що нічого такого, начебто я молодець.

- А як я радий! Максе, у тебе відмінний смак і вибір, - прилітає підтримка від брата, і я бачу по ньому, що всередині себе він голосно регоче наді мною.

- Ще раз повторюю, якого біса? - Діда ось заїло чомусь. - У корпорації немає місця службовим інтрижкам. Ти тільки прийшов сюди і відразу на блондинку накинувся. Сьогодні взагалі тут шоу влаштував.

- Попрошу не називати кохання всього мого життя інтрижкою. Діана працює зі мною, але почуття вирішили за нас. Чи ти хотів, щоб я обманював всіх?

- Раніше у тебе тільки в штанях вирішували почуття. І без всяких там оголошень на людях, - недовірливо цідить дід, приймаючи від офіціанта келих.

- Та це ж раніше було. Зараз я став старше, серйозніше. Досить мені холостяцької свободи, будуватиму нормальні відносини.

Дід жує губу і зводить разом волохаті брови, щось собі думає.

- Максиме, я й уявити не міг, що ти ось саме в корпорації Дієвих знайдеш собі пару, та ще й не модельку якусь, - головний бос змінює гнів на подив.

- Кажу ж, я став серйозніше. Модельки в минулому. Діана тепер є у мене.

Піднімаю свій келих. Дід випускає парочку міцних лайок, що з такими онуками, його традиції коту під худий хвіст. Але все ж піднімає свій келих.

- Хоч ви мене і вважаєте старим буркуном, чорт з ними, з правилами. Нехай хоч помічниця буде у тебе нареченою. Рід Дієвих під загрозою, а у твоєї нареченої гарні стегна, що треба…

- Діду, давай не будемо про це, - я давлюся, перериваючи оцінку дівчини для шансу не дати нашому роду загнутися.

- Ну ти зрозумів мене, - вимовляє з натиском і переводить погляд на Назара. - А деяким теж задуматися час!

- Так я того, теж зустрів кохання з гарними стегнами. Ми серйозно зустрічаємося, а незабаром пропозицію зроблю, - не втрачається брат.

Сподіваюся, дід не згадає, що місяць тому ми казали йому зовсім інше. Могли ж стати серйозними за цей час? Могли! А що нам, довго, чи що?

Після таких відкриттів я чекаю, що головний бос нам зізнається у складеному заповіті. Ми з Назаром відчуваємо себе впевнено. Як же пощастило, що я раніше дізнався про пункт з нареченою. Тепер тільки грати залишається, і тримати від Діани подалі ширінку.

- Ех, збирався вам сказати наступного тижня, але добре, не буду тягнути, - починає дід.

Я і брат нависаємо над столом, щоб краще розчути.

- Ти про справи в корпорації? - серйозним тоном уточнюю я, насправді, сліди замітаю, щоб не видати себе.

Дід киває.

- З корпорацією теж пов'язано. Я хочу після Нового року повністю відійти від справ. Але і знати, що працю мого життя, два роздовбаї не спустять на вітер.

Переглядаємося з братом.

Уточнювати, хто роздовбаї, не треба.

- Слухаємо тебе, - кваплю діда до суті.

- Я склав заповіт. Важливими для мене залишаються дві проблеми: корпорація і рід Дієвих.

- Для нас теж це важливо.

- Ще й як важливо!

Погоджуємося ми.

- Ну от і добре, тоді не виникне проблем. А то мій нотаріус намагався доводити, що я перегинаю. З чого б мені? - гмикає дід і продовжує: - Для Макса взагалі моя умова, як само собою тепер. Тобі, Назаре, доведеться теж не тягнути. До Нового року, аж цілих п'ять місяців. Одружитися встигнете з легкістю.

Чи то музика в ресторані так діє, чи то я вже сп'янів. Судячи з брата, то він теж не в собі, раз ворушитися перестав і уражено плескає очима.

- Що-що ми встигнемо, діду? - обережненько перепитую.

Вік все-таки, обмовитися міг.

- Одружуйтеся офіційно. Дітей у шлюбі робіть. - Старий помічає наш ступор і питає: - Чи як ви збиралися наш рід продовжувати?

- Ее-е... - я поки на це лише здатний.

- Діду! Ти в своєму розумі? Що ще за умови? - Назар ось якраз розійшовся сильніше.

- Умови для вступу вами у спадок, - головний бос пояснює, як ні в чому не бувало.

Я психую. Ну дід взагалі знахабнів!

- Тобі не здається, що це вже занадто. Твій нотаріус був правий - перебір! Чому не просто наречену завести?!

- У тебе і так є наречена, - на мене показує.

Дід помічає наш убивчий погляд і закінчує нас добивати:

- Проблем ніяких не бачу. Чому ви взагалі дивуєтеся? Радіти треба. І я чекаю ваші запрошення на весілля.

Переводжу погляд у зал і шукаю там фіктивну наречену. Я ж точно пам'ятаю текст. На пам'ять не скаржуся. Там значилося: наречена.

Ось це я влип...