11. Пропозиція

 — Ну, і що він сказав? — мама пильно дивилася на мене. 

 — Він зараз приїде, — пробурмотіла я. 

— Ну хоч на аборт гроші дасть, вже легше, — вона зітхнула. 

Я раптом злякалась — а що, коли Вал справді приїде, щоб таким чином все залагодити? В нього купа знайомих лікарів у тій клініці. З чого я взяла, що він дійсно зі мною одружиться?

 — Принаймні він не каже, що то не його дитина, — буркнула я. — Він не такий боягуз, як деякі чоловіки. 

— У тебе ж до нього ще нікого не було. Навряд би він запідозрив подібне. Не було ж? — перепитала вона раптом.

 — Звісно ні, — я відчула, що на очі навертаються сльози. — Я кохаю Вала, і він мене теж. Він все залагодить. От побачиш, на нього можна покластися!

— Побачимо, — сказала вона невизначено. 

 — Мені треба перевдягнутися і привести себе до ладу, — сказала я. — Я швиденько. Не хочу, щоб він мене бачив такою заплаканою…

Поки я перевдягалася і наносила макіяж, почувся дзвінок у двері. Я почула, що мама пішла відчиняти. Всередині в мене все похололо. Я не могла втрапити ногою в туфлю, аж довелося нахилитися і натягнути її. Руки тремтіли. Перед жодним екзаменом я так не хвилювалася, як цієї миті. 

Я вийшла зі своєї кімнати і побачила Вала, який якраз зайшов до вітальні. Наші погляди зустрілись і він розкрив руки для обіймів:

— Іди сюди… 

Я підбігла до нього і обхопила руками за шию, заховавши обличчя в нього на грудях. Знайомий аромат його одеколону заспокоїв мене і додав впевненості. 

— Очі такі червоні, — сказав він, трохи відсторонюючись і торкаючись долонею моєї щоки, ніби мами тут взагалі не було. — Не плач будь ласка. 

 — Мені треба було купити ті таблетки, — розгублено сказала я. — Це все через мене…

— Ти не хочеш цю дитину? — запитав він якось сумно, зазирнувши мені в очі. 

— Мама каже, що треба зробити аборт, — я зітхнула. 

— А ти сама чого хочеш? Ти хочеш робити аборт? Вбивати нашу дитину? — продовжив Вал, дивлячись на мене. — Ти маєш право на будь-який вибір. Скажи. 

В мене з очей потекли сльози:

 — Я не хочу вбивати дитину… Але мабуть ти не хочеш, щоб вона народжувалася… Тоді що мені залишається? 

— Чому ти вирішила, що я не хочу? Я схожий на ідіота, який би робив це все з тобою, не розуміючи, що ти можеш завагітніти? — він зітхнув. — Тим паче, я тобі прямо казав, що якщо ти завагітнієш, я зроблю дещо… 

 — Так, — я з надією поглянула на нього. — Я знаю…

— "Так" — схожий на ідіота, чи інше "так"? — він зітхнув. 

 — Інше, — похапцем виправилась я. — Те, що ти казав, що одружишся зі мною… Я це мала на увазі.

— Я трохи не так це все собі уявляв, але… — він відсторонився від мене і поглянув на мою маму. — Я так розумію, ви живете без чоловіка? Тобто, батька Аліни?

 — Так, у мене немає чоловіка, — сухо відповіла мама. Весь цей час вона сиділа в кріслі, підтиснувши губи, і дивилася на нас несхвальним поглядом. 

— Але у Аліни є я. І я хочу, щоб ми одружились. Я прошу у вас її руки, раз її батька тут нема, — сказав Вал впевненим голосом. — Спочатку у вас, а потім вже нормально спитаю її. 

Я побачила, як мама якось невпевнено  поглянула на нього. Вона ніби забула, що збиралася бути суворою. 

 — Ви дійсно хочете з нею одружитися? Я думаю, такий чоловік, як ви, може знайти собі вигіднішу дружину, — сказала вона.  — Якусь багату спадкоємицю чи представницю шоубізнесу…

— Аліна саме та, яка мені потрібна, — він стис мою долоню в своїй. — Так, я хочу, щоб саме вона вийшла за мене. 

Я відчула, що в мене ніби камінь з плечей упав. Дивилася на нього й усміхалася, а потім глянула на маму, подумки благаючи: “Ну  будь ласка, не будь проти…”

 — Якщо ви дійсно закохались у неї, — сказала мама, витримавши значну паузу, — то, звісно, я не буду проти. Хоча мені й трохи страшно, що донька в такому юному віці збирається народжувати. Якби на те моя воля, хай би вона ще погуляла, але може, все на краще… Принаймні, якщо зі мною щось станеться, я буду спокійна за її майбутнє…

***

Цієї ночі я довго не могла заснути. Почувалась такою щасливою, як ніколи в житті, і боялась, що якщо засну, то виявиться, що все, що трапилось, було тільки сном, і я прокинусь в моменті, коли ми з Валом ще не зустрічалися… А ще було трохи страшно через вагітність. Ну але всі жінки якось з цим справляються, тож і я справлюсь…

Коли я прийшла на роботу наступного ранку, офіс стояв на вухах. Всі кудись бігли з теками і папірцями, схоже, щось трапилось. 

Я, недовго думаючи, пішла прямо до кабінету Вала через приймальню. Його секретарка подивилась на мене не дуже вдоволеним поглядом. 

— От і зірка всіх перших шпальт, — хмикнула вона. — Ти підставила нас. 

— Ти про що? — не зрозуміла я. 

— "Заради того, щоб підписати контракт, відомий бізнесмен Валерій Ч. привів на зустріч молоду дівчину легкої поведінки, яку найняв спеціально для цього. А коли Дамір відмовився від такого "подарунку", то Валерій його ще й вдарив за "невдячність" Відео прикладається", — прочитала вона вголос.