7. Наодинці

Я була в приємному передчутті, адже ми мали провести разом цілих два дні. Тільки Вал і я. Але разом з тим і трохи хвилювалась. Мені хотілося, щоб ніхто нам не заважав, але раптом із мамою щось станеться? Або його відволічуть важливі робочі справи? Все неможливо передбачити, і я вирішила розслабитися і жити сьогоднішнім днем. 

— Ну якщо раптом у тебе не виходить, чи ти передумав, то нічого страшного, — я не хотіла здатися занадто нав’язливою. 

— Ні, я дуже хочу, щоб ти поїхала до мене, — сказав він серйозно. — Я не передумав. Я дуже хочу побути з тобою наодинці, — додав пошепки і неохоче відсторонився він мене. — Поїхали. Покажу тобі мій будинок. Тобі має сподобатись.

— Може, купити якісь продукти, я приготую вечерю? — мені хотілося, щоб він побачив, яка я гарна господиня.  

— Завтра купимо продукти, сьогодні замовимо дещо, — він дістав мобільний і щось там поклацав. — От, їдемо заберемо нашу вечерю в суші-барі, зʼїмо вдома. А вино в мене хороше і без доставок є. 

 — Супер! — я заплескала в долоні. — Тоді поїдемо скоріше…

***

Будинок Вала знаходився в дуже мальовничому місці, на березі річки, навколо був красивий сад і навіть власний басейн. Все як у фільмах про життя мільярдерів. 

 — Як тут красиво! — сказала я з захватом роззираючись навколо.  — Так доглянуто, а хто тут стежить за порядком? 

— Ну, це не моя особиста заслуга, це все садівник і покоївка, — сказав Вал. — Мені нема коли, сама розумієш, багато роботи. 

 — Шкода, що я не взяла купальник, — я усміхнулась, дивлячись на басейн. — З задоволенням би зараз поплавала! 

— Можемо це влаштувати, — він теж усміхнувся і торкнувся кінчиками пальців моєї завʼязочки на блузці. — Поплавати в білизні. Ми тут тільки вдвох, ніхто не побачить. 

 — А й справді, — кивнула я. — Тут можна робити що завгодно, сусіди за таким високим парканом все одно нічого не побачать. 

Він зазирнув мені в очі, а потім легенько смикнув за завʼязочку. Вона одразу піддалась і тепер йому було видно мою білизну під кофтинкою. Його погляд ковзнув у новостворений виріз.

Я  спершу хотіла прикритися, на автоматі, навіть рука потяглася до грудей, а потім подумала, що це якось по-дурному. Ми ж кохаємо одне одного. Чого мені соромитись? 

Він підійшов ближче, майже впритул. Долонями підчепив блузку і потягнув угору:

— Підніми руки, — прошепотів на вухо. 

Я слухняно підняла руки, і за мить він уже зняв з мене блузку.

Його погляд ковзав моїм тілом, він взяв мене за руку і поклав мою долоню собі в район другого гудзика на сорочці:

— Тепер ти допоможи мені… — сказав хриплуватим голосом. 

Я почала розстібати гудзики, пальці чомусь стали неслухняними, мені зробилось жарко. Я ще ніколи не роздягала жодного чоловіка, взагалі не бачила в реалі роздягнених чоловіків, пляж не рахується…

Коли сорочка була розстібнута, то я досить сміливо зняла її з Вала. У нього був дуже красивий торс, з рельєфними м’язами.  Мені захотілося провести по них долонею, але я не наважувалась. 

Він взяв мене за руку і ніби прочитав мої думки, бо вже за мить поклав мою долоню собі на торс, а своєю долонею торкнувся моєї талії:

— Я з першої миті мріяв торкнутись тебе… — прошепотів на вухо. — І щоб ти торкалась мене.

 — У тебе така гладенька шкіра, — прошепотіла я, проводячи пальцями по його плечу. — Ти дуже красивий…

— Ну його нафіг той басейн, — він раптом подався вперед і палко поцілував мене. Долонями притягнув мене до себе так, щоб наші тіла торкалися одне одного…

***

Я відповіла на поцілунок, подумавши, що покупатися можна буде й потім… Мене тягнуло до нього, як магнітом, я почувалася найщасливішою у світі.

Він несподівано підхопив мене на руки і поніс прямо до будинку. Його губи все ще торкались моїх, цілували жадібно. 

Я обняла його за шию, притискаючись до нього всім розгарячілим тілом, вся тремтіла від його поцілунків і дотиків…

Вже доволі скоро він заніс мене в будинок. Йшов швидко, ніби й не ніс мене на руках. І цілувати не забував. Я нічого не бачила навколо, вся тремтіла від того, що відбувалося. 

Коли ми зайшли на другий поверх, він заніс мене в спальню і ми завалились на ліжко. Я під ним, він нависав згори. Дивився на мене своїми сірими, як грозове небо очима:

— Впевнена? — запитав неголосно. 

— Так, — прошепотіла я. Була настільки закохана в нього, то якби він сказав пожертвувати за нього життям, я б зробила це не роздумуючи…

Він подався вперед і поцілував мене, тепер вже притискаючись до мене, обпалюючи дотиками шкіра до шкіри. Його долоні блукали моїм тілом, а губи пестили губи. Я вся тремтіла, відчуваючи, що мені не вистачає повітря, що я хочу, щоб ця мить зупинилася і водночас хочу, щоб він не зупинявся… У мене паморочилося в голові, я майже втрачала свідомість від усіх цих нових для мене відчуттів.. 

Мені не було боляче. Коли побачила його обличчя, те, яким він був у цю мить, то відчула  велику вдячність до нього і радість через те що йому добре зі мною...