42. Лера. "Твій брат жити не буде"

Я почувалася дуже щасливою в його обіймах. Віктор ніс мене до спальні, тримаючи так ніжно, немов я була зробленою з кришталю і він боявся, що від одного необережного дотику я можу розбитися. 

— Я теж тебе дуже кохаю, — прошепотіла я йому на вухо, коли він уже переступив поріг спальні. Відчувала, що моє серце відбиває шалений ритм, було трохи страшно і хвилююче, але я ні на мить не сумнівалася, що все має бути саме так, як відбувається. 

— Леро… — він поклав мене на ліжко і навис зверху, зазираючи в очі, а потім опустився нижче і поцілував в шию. — В будь-яку мить ти можеш зупинити мене… — і знову його губи торкнулись ніжної шкіри, тільки тепер ще трохи нижче, ближче до ключиці, але все ще на шиї.

 — Добре, — сказала я тремтячим голосом. — Але зараз не треба зупинятися…

— Добре, — тільки й повторив він, коли його рука пірнула під тканину сукні…

***

Коли я розплющила очі, за вікном уже яскраво світило сонце. Віктор продовжував обіймати мене, і мені було дуже затишно в його обіймах. Я почувалася найщасливішою у світі, і дуже хотіла, щоб це відчуття тривало якомога довше…

Та ось Віктор поворухнувся і розплющив очі.Якусь мить  він дивився на мене, а потім усміхнувся і коротко чмокнув мене в губи.

— Привіт… Як ти? 

— Чудово, — видихнула я. — Почуваюся дуже щасливою…

— Я теж, — зізнався Віктор неголосно. — Тепер я буду піклуватись про те, щоб ти завжди була щасливою. Я сьогодні поїду в справах, зідзвонись з братом, хай приїжджає сьогодні. Влаштуємо йому ввечері святкову вечерю, можу щось замовити. 

— Добре, я зараз приготую сніданок, а коли ти повернешся, зробимо святкову вечерю. Дуже рада, що Руслан тепер житиме з нами!

— Можливо, твоя мати передумає, коли ви обоє будете тут, — припустив Віктор. — Добре, ходімо снідати, хочу швидше покінчити з роботою і раніше повернутися…

***

Я накрила на стіл, ми поснідали, а потім Віктор поїхав. Я взяла телефон і набрала номер Руслана, щоб запитати, коли він приїде. Але брат чомусь не брав слухавку. Може, поклав телефон десь у такому місці, що не чує дзвінка? А раптом батько забрав у нього мобільний? Я відчула тривогу, збиралася подзвонити до Віктора і все йому розповісти, аж тут  почула сигнал нового повідомлення і побачила, що мені написав брат.  Значить, із ним все добре… Може, не хоче говорити вдома, щоб батько не підслухав?

Але коли я прочитала повідомлення, то у мене перехопило подих. Бо писав його зовсім не Руслан.

"Якщо хочеш, щоб твій брат жив, піди під паркан вашого будинку. Біля дубу закопаний пакет, в пакеті флешка. Цю флешку треба вставити в компʼютер Віктора. Якщо не зробиш цього прямо зараз, протягом півгодини, то твій брат жити не буде. Скажеш щось Віктору — твій брат жити не буде. Подзвониш в поліцію — твій брат також жити не буде. Ми слідкуємо за будинком і побачимо, якщо ти зробиш щось підозріле. І якщо ти зробиш це — твій брат так само жити не буде. Час пішов." 

Я стояла, як вкопана, дивлячись на телефон і перечитуючи дивне повідомлення. Може, це якийсь дурний жарт? Але Руслан не став би так зі мною жартувати, а повідомлення відправлене з його номеру…  Якщо це викрадачі, то вони б вимагали  грошей, а навіщо мені вставляти в комп'ютер Віктора якусь флешку? Я нічого не розуміла…

“Звідки мені знати, що мій брат у вас, може, він загубив свій телефон або мобільний у нього вкрали?” — швидко написала я. 

За пару хвилин мені прийшло фото Руслана, привʼязаного до стільця і з кляпом в роті. У нього ще були синці на обличчі.

“Добре, я все зроблю, тільки відпустіть його”, — написала я. Була в паніці, єдиною думкою було, що мій брат може загинути. Віктор мене зрозуміє, думаю, він теж нічого б не пошкодував заради мене чи Руслана…

Тому я знайшла в комірчині невелику лопатку і швидко пішла у той бік двору, де ріс дуб. Побачила, що в одному місці біля нього земля ніби недавно була розкопана, і стала копати там. За пару хвилин побачила пакет, про який мені написали. 

Схопивши його, поспішила в кабінет Віктора.  Увімкнула комп’ютер, і вставила флешку в роз’єм. І саме цієї миті почула позаду себе кроки, озирнулася й побачила Віктора, який стояв у дверях…

Друзі, на книгу відкрито передплату, але в перші дні буде найдешевша ціна, згодом вона подорожчає. Промокодів в передплаті не буде, тож купуйте зараз і підтримайте мене, я буду дуже вдячна! Протягом трьох днів у нових  розділах ви знайдете приємні бонуси) Один із них уже на сайті!