38. Дей. Що приховує Ліліт?

— Ти казав, твоя кохана працює над протиотрутою? Тоді чому вона в вечірній сукні в казино?... — запитав я Лока, поглянувши на нього. 

— Вона не може бути тут, — насупився Лок, але втім почав озиратись.

Все ж, ми довіряли одне одному дуже сильно. Думаю, Лок довіряв мені більше, ніж своїй Ліліт. 

— Он там, — я розвернувся туди, де бачив Ліліт щойно, але її вже там не було.

— Її нема там, — Лок ще більше насупився. — Ти що, хочеш посварити нас?

— Не видумуй, нащо воно мені треба? — здивувався я. 

— Бо ти не можеш бути зі своєю Нікою, вічно придумуєш якусь дурню. А треба було просто забрати її в пекло і все! 

— Друже, ти нариваєшся, — тепер вже насупився я. — Не варто казати таке про мене і Ніку. 

— Не варто казати, що Ліліт ходить до казино в сукні вечірній і без мене, — так само насупився Лок.

— Але я бачив її.

— Може, це хтось схожий, але не вона. Вона робить протиотруту, — вперто повторив Лок.

Авжеж, йому не подобалось моє припущення. Нікому б не сподобалось, якби хтось йому сказав, що його дівчина в вечірньому одязі пішла в казино, коли сказала, що буде працювати в лабораторії. 

— Тоді ходімо перевіримо, чи нема її там, — я кивнув в той бік, де бачив її.

Друг нічого не відповів, але ми пішли в необхідну сторону. Але коли дійшли до бару, де я її і бачив, Ліліт там не було.

Я ще раз озирнувся, але так і не побачив її. Однак мені були невластиві якісь видіння, чи щось подібне. Я точно бачив Ліліт.

— Давай зайдемо до твоєї дівчини зараз. Ти казав, вона мала працювати над протиотрутою? — я поглянув на Лока.

— Ти так і не побачив її і все ще не довіряєш? І взагалі, це не твоя справа! — здається, тепер Лок зовсім розізлився. — Не хочу більше розважатись з тобою сьогодні! Я йду! — на цих словах він відкрив портал.

Але краєм ока я помітив, що Лок викликав портал не до себе, а до Ліліт. Значить, він все ж перевірить, чи вона вдома.

Він зник.

А я подумав, що Ліліт цілком могла зараз прикинутись, що працює  над протиотрутою, в неї було достатньо часу для цього з моменту, як я її бачив…

Настрою розважатись в казино не було, тож я повернувся додому. 

Але майже одразу після того, як я там зʼявився, тут же зʼявився і Лок. Він і Ніка були єдиними, для кого цей дім був відкритий для появи через портал. 

Лок виглядав схвильованим.

— І? Що трапилось? — запитав я. 

— Я прийшов до неї, вона була в лабораторії, як і казала… — хоч Лок і казав це, я бачив, що це явно не все.

— Але…? — припустив я.

Все ж, було щось підозріле, раз він виглядав так, ніби не в своїй тарілці. Я не дарма відчув неладне з цим її візитом до казино. 

— Але вона була з вечірнім макіяжем, а її чорна вечірня сукня, одна з них, була кинута в корзину для прання останньою. Хоча ясно що ми останні дні нікуди не ходили, — він зітхнув.

— Ти питав її? — це було важливо. Якщо питав, значить, Ліліт стане обережнішою, що б вона не приховувала.

— Ні, — Лок похитав головою. — Думаєш, вона була там з кимось?

— Навряд, — я теж похитав головою. — В людному місці вона б з кимось навряд зʼявилась з іншим демоном, коли зустрічається з тобою.

— Але тоді чому вона там була і що робила? Якщо хотіла в казино, ми ж могли піти разом.

— І, що важливо, коли вона мене помітила, вона втекла, — додав я. — Це точно не просто так. Можливо, Ліліт все ж щось приховує.