36. Ніка. Дивний сон

Ми добре посиділи тоді з друзями, і я весь час трохи переживала, що Дей з’явиться і затіє якісь розбірки, але він уже, мабуть, відправився назад у пекло… Тому я зрештою вже й розслабилась. Хлопці вирішили провести нас до будинку, і коли ми вже були під під’їздом, Ден збирався мене поцілувати, але я вдала, що оступилась, і відсторонилася. Він поглянув на мене якось дивно, але не став наполягати, тільки сказав:

— Це був хороший вечір, що як нам сходити кудись вдвох? Може, на ковзанку? Хоча можемо і всіх взяти, — одразу додав він, ніби відчуваючи, що інакше я точно відмовлю.

— Хтось сказав "ковзанка"? — тут же пожвавилась Яна. — Я обожнюю ковзанку! Я в дитинстві навіть ходила на фігурне катання! Якби не мій зріст, могла б займатись професійно! Але я була надто висока для цього і в тринадцять довелось піти з професійного спорту.

— Ого, круто! — усміхнувся її кавалер. — Навчиш мене? Я так собі їжджу. 

— То що, підемо всі разом? — пожвавилась і Оксана — Я теж не профі, але триматись на льоду і сяк-так їхати вперед вмію. 

 — Так, давайте всі разом підемо, — швидко сказала я. Все ж слова Дея про те, що Ден — мисливець, насторожили мене, і я не дуже хотіла кудись ходити з ним наодинці. 

— Тоді що, завтра? — перепитав хлопець Оксани. — Ввечері. На ковзанці ВДНГ зараз дуже красиво. І там є ярмарок та смаколики, а ще — атракціони окрім ковзанки.

 — Домовились, — кивнула я. 

Попрощавшись з хлопцями, ми увійшли до під’їзду. 

 — Ніко, мені здається, Ден у тебе закоханий, він так на тебе дивився… — замріяно промовила Яна. 

— Хм, я нічого такого не помітила, — прикинулась я неуважною. 

— Та точно закохався! — додала Оксана. — І на відміну від твого демона, він нормальний хлопець… 

 — Він здається мені якимось підозрілим, — я все ж не стала розповідати про мисливців, бо не була впевнена, що дівчата зможуть зберегти усе в таємниці. — Думаю, ще треба добре придивитися до нього, щоб не було потім собі дорожче…

— То все ж ти даси йому шанс? За віком він тобі все ж більше за твого Дея підходить. Скільки йому? Років тридцять? У вас велика різниця у віці, майже десять років. І то, це якщо йому тридцять. 

Я подумала, що б вони сказали, якби дізналися, що різниця у нас п’ятсот з гаком років. Але не стала вдаватися в подробиці, лише кивнула. 

 — Все ж я кохаю Дея, — сказала, коли ми вже увійшли до квартири. — Не думаю, що зможу закохатися в когось іншого, тому й не хочу давати Дену якусь надію. 

— Ну, я розумію тебе, — кивнула Оксана. — І все ж, як на мене, Ден прикольний, дуже. І щирий… Не знаю, що підозрілого ти в ньому побачила…

***

Ми випили чаю і лягли спати, я швидко заснула, бо багато в цей день було різних пригод і я втомилася. Зазвичай мені не снилися сни, або й снилися, але я не запам’ятовувала їх. Однак цієї ночі я побачила дуже дивний сон, який запам’ятала до найменших подробиць. Мені наснилося, що я увійшла до якоїсь дивної кімнати в старовинному стилі, в центрі якої стояло крісло, схоже на трон, а на цьому кріслі-троні сиділа…. я сама. Але я була теж у старовинному одязі — в довгій білій сукні, з масивними золотими прикрасами, і зачіска в мене була якась химерна, якої я ніколи досі не робила…

Було дивно, ніби я роздвоїлася. Одна половинка мене сиділа на троні, а друга стояла біля нього.  І та Ніка, що на троні, сказала:

— Будь хорошою дівчинкою, Ніко. І тоді ти будеш сидіти на цьому троні….