34. Ніка. "Демон-аб'юзер"

Ми сиділи в піцерії і весело розмовляли про всяку всячину. Я попередила дівчат, щоб нікому не розповідали про наші експерименти з магією, бо мало що може трапитись… Тому ми говорили в основному про універ та спільних знайомих.

Аж раптом віддалік поміж людей, що саме заходили до піцерії, мені здалося, що я бачу Дея. Та ні, це не міг бути він — подумала я,  — просто хтось схожий. 

Та коли знову глянула в напрямку входу, побачила, що то таки Дей. Може, щось трапилось? Я підвелася з-за столу і сказала друзям:

 — Вибачте, мені треба відійти на хвилинку…

Ден одразу озирнувся туди, куди я дивилась, але коли я теж поглянула туди, Дея там вже не було. Певно, сховався від Дена, але я його знайду. 

Я відчувала, куди йти, мене ніби самі ноги вели в тому напрямку, де був Дей. Мабуть, це тому, що я його істинна пара…

Я звернула за ріг коридору і побачила його. 

— Дею, чому ти тут? — запитала підходячи ближче і обіймаючи його. — Щось трапилось?

— Я дещо дізнався, — він теж обійняв мене, але потім трохи відсторонився і зазирнув мені в очі: — Цей твій Ден — мисливець на демонів і нечисту силу, Ніко.

 — Що? Ден? — я аж розсміялась від такого жарту. — Та ну, придумай щось інше. Він звичайний студент, як і я… Ти просто ревнуєш!

— Я був на нараді, мені дали списки, це не жарти і не видумки, — насупився Дей. — Ти маєш піти звідси негайно. І більше з ним не бачитись!

 — Але це тупо, — я теж насупилась. — Я просто прийшла сюди посидіти з друзями, відпочити, а ти відправляєш мене додому! Якби він дійсно був мисливцем, я б це відчула. У мене ж є здібності! 

— Що б ти відчула? Мисливці — прості люди. Ти б нічого не відчула! Ти ж не сенсор, а просто відьма, і то… Ти тільки відкрила здібності і ще нічого толком не можеш. 

 — Як це не можу? Хто тебе врятував? — ображено сказала я. — І ще я сьогодні за допомогою заклинання за хвилину квартиру прибрала!  А ти кажеш, що я нічого не можу…

​​ — Не треба жартувати з магією, це може бути небезпечно! І твій Ден — точно мисливець. У мене є списки! Він спеціально на тебе вийшов, щоб тільки мене потім заманити! 

 — Я зараз піду і спитаю в нього, чи він мисливець… — почала я, але Дей перебив мене. 

— Ти що, знущаєшся? Так він тобі і скаже! Я не хочу, щоб він знав, що я знаю. Зараз він думає, що я не знаю.

 — Але якщо він дійсно мисливець і я зараз піду, він запідозрить, що я це знаю, хіба не так? — запитала я. — Треба поспостерігати  за ним, може, він якось видасть себе… Хоча, знову ж таки, мені здається це якась помилка, може в тому списку його тезка, який теж Денис Кравець, це не таке вже рідкісне ім’я і прізвище…

— У мене вже є списки, немає сенсу це перевіряти. Ні, такого не може бути, я загуглив його і це точно він. Не може бути такого збігу, Ніко. Це нереально.

 — Значить, я буду насторожі, нікуди не піду з ним наодинці, але зараз, в компанії, він же мені нічого не зробить?

— Чому ти взагалі з ним кудись пішла? У вас ніби потрійне побачення… — Дей зітхнув. 

 — Я не думаю, що це побачення, ми просто одна компанія, — не погодилась я. — Друзі. Як ви з Локом. Я ж не забороняю тобі кудись ходити з друзями? І взагалі, якщо Ден мисливець, то я можу дізнатися більше про нього, про те, що він задумав. Він же не знає, що я знаю про його справжню ціль…

— Мисливці і проти відьом також, ти не розумієш? Відьми мають сили, схожі з демонічними. Відьми можуть або стати на бік мисливців, або з ними вчиняють, як з темною силою, — він торкнувся моєї щоки. 

 — То що мені, зараз не повертатися туди? — я кивнула в бік зали, де сиділи мої друзі.  — Йти додому? Дівчата будуть хвилюватися, якщо я зникну без попередження!

— Так і скажи, що він тобі подобається, — прошипів Дей. — Роби, що хочеш! Але він небезпечний!

Я подумала, що він надто перебільшує загрозу, бо просто ревнує мене до Дена.

— О’кей, я тебе зрозуміла, — сказала сухо. — Щось придумаю, як піти раніше. Дякую, що попередив. 

— Будь ласка, — сказав він також сухо. — Іди. Ти ж так поспішаєш. 

 — Так, всього доброго тобі, — я очікувала, що він поцілує мене, але цього не сталося. 

Тоді я розвернулася і пішла назад до своїх друзів. Йдучи, вся кипіла від злості, дістав мене цей демоняка, справжній аб’юзер! Туди не ходи, з тми не спілкуйся! А от назло йому залишуся зараз тут, і що він мені зробить? Хай своїми бісами керує, а я маю право на власні рішення!