28. Ніка. "Магія - це не жарти"

У вухах зашуміло, перед очима на мить стало темно — а потім я опинилася у передпокої нашої квартири. В кухні світилося світло і чулися голоси дівчат. Я штовхнула двері і увійшла туди. 

 — О. ось і пропажа наша! — з докором сказала Яна. — Могла б попередити, що втікаєш із якимось хлопцем!

— Вибач, — пробурмотіла я. 

— Але ж Ден такий красунчик… — Оксана  зітхнула. — Ти не казала, що в тебе хтось зʼявився. Так не вчиняють з хорошими хлопцями. Але добре, що ти в порядку. 

— То був Дей, — сказала я. — Ну, мій колишній… Хотів поговорити. Так що нікого в мене не з’явилося. 

— Але ти пішла з ним, — Яна вигнула брову. — Якщо з колишніми остаточно розходяться, то вночі з ними нікуди не йдуть. 

— Мабуть, я досі його кохаю, — я зітхнула.  — Але він не хоче, щоб ми були разом, каже, що це небезпечно. У нього небезпечна робота, — додала тут же. 

— Ну, він дійсно виглядав як бандит, — замислено сказала Оксана. — Весь в чорному, ще й з ланцюгами тими… Краще не водись з ним. 

Я подумала, що б вони сказали, якби дізналися, що Дей демон? Мабуть, би просто подумали, що у мене занадто розгулялася фантазія… Звісно, ніхто не має цього знати, тому я просто кивнула головою. 

 — Думаю, ви маєте рацію… — сказала, відводячи погляд. — Добре, піду спати. Щось я втомилась сьогодні…

***

Прокинулася я від того, що мене трясла за плече Оксана:

— Ніко, з Яною щось не те! От глянь! Мені прямо страшно!

Я протерла очі, все ще не дуже розуміючи, що від мене хочуть. І побачила, що Яна сиділа на своєму ліжку, дивлячись порожнім поглядом прямо перед собою і легенько хиталася туди-сюди. Вона була як у трансі. Поруч на ліжку валялася відкрита книга — та сама злополучна “Чорна магія”. 

— Вона вирішила ще більше приворожити до себе свого хлопця, хоча я й казала, що це добром не закінчиться, — скоромовкою проговорила Оксана. — Прочитала якусь тарабарщину, а потім ото  сіла так і хитається. і не реагує ні на що. Мені стало страшно, я вирішила тебе розбудити, може ти порадиш, як її з цього стану вивести…

 — Треба поглянути, що вона там читала, — я встала з ліжка і взяла в руки книгу. Відразу відчула якесь легеньке поколювання в пальцях, як буває коли одяг наелектризується, мені здалося, що це відчуття йшло від книги. І таке саме відчуття виникло на грудях, де шкіри торкався кулон, який дав мені Дей. 

Не довго думаючи, я знайшла на розкритій сторінці книги обведені червоною ручкою слова: “Закляття для привороту”.

— Вона вчора казала, що він заглядався на якусь переведену зі Львова дівчину… І захоплено про неї розповідав, — згадала Оксана, також зазираючи в книгу. — Думаєш, вона використала приворот? Але ж це все неправда… Проворотів не існує, це ж просто казочки, хіба ні? Хтось пожартував… 

 Я згадала, як прочитане в цій книзі закляття викликало Дея, отже, це таки не казочки. Просто не можна займатися магією тим, хто нічого в цьому не розуміє, це як дати мавпі в руки навіть не гранату, а ядерну зброю… Біда була в тому, що я так само нічого в цьому не розуміла… Треба буде сховати цю книгу подалі, але лише після того, як Яна повернеться до свого звичного стану. 

Може, вона теж викликала якогось демона випадково?

Я не стала читати сам текст закляття, боячись, що зі мною трапиться те ж, що і з подругою. Натомість побачила внизу напис: “Щоб відмінити дію закляття, прочитайте відворот, дивіться нижче”. 

 — О, тут є відворот, зараз спробую його прочитати…

Я відчула, як поколювання в кінчиках пальців стало ще сильнішим, а кулон, здавалося, зробився гарячим. 

Уважно дивлячись у книгу, прочитала потрібні слова і  стала чекати, з острахом, раптом я зробила ще гірше? Але Яна перестала розхитуватися з боку на бік і подивилася на мене, я побачила, що її погляд став уже свідомим. 

— Віддай мою книгу! — сказала вона. — Магія — це не жарти! 

— Авжеж не жарти! — обурилась я. — Ти пам’ятаєш, що сама тільки що нахімічила з тим приворотом? 

— Нахімічила? — здивувалась вона. — Я просто прочитала закляття і… Ой. Я нічого не памʼятаю з того, що було далі. А що сталось? Невже я нашкодила комусь?

 — Ти впала в транс, — пояснила я. — Сиділа, хиталась туди-сюди і ні на що не реагувала. Я думаю, ця книга шкідлива, тобі не можна більше читати звідси ніякі закляття. 

— Але ти щойно прочитала інше закляття і воно допомогло, — це вже сказала Оксана. — Тобто… Виходить, це справжня книга магії? А ми що, можемо стати відьмами, як у тих фільмах?

 — У кіно ті відьми були спадкові, — заперечила я. — А ти ні, тому треба зав’язувати з цією магією. Поки ти не натворила чогось, що виправити буде неможливо…