Глава 10. Живі

Відлік ішов одразу на двох стінах.

До завершення матриці залишалося одинадцять хвилин і сорок секунд.

До початку забору донорів — шістнадцять хвилин і двадцять чотири секунди.

Міра дивилася на перше число. Марек — на друге.

— Якщо фабрика зупиниться, ми втратимо зразки? — запитав Горан.

— Не обов’язково, — відповіла Яна. — Але ще один достроковий запуск вона може не витримати.

— Тоді не зупиниться.

— Вузол не питає тебе.

— Нехай спробує.

Яна глянула на нього, але сперечатися не стала.

За відкритою стіною прокидалося велике приміщення. Зелені вогні йшли рядами далеко в темряву. Між ними рухалися тонкі металеві дуги. Одні з’єднувалися, інші розходилися. Посередині трьох прозорих чаш повільно згущувалася рідина.

Дара стояла на порозі.

— Там можна ходити?

— Поки не треба, — сказала Яна.

— Я лише запитала.

— Можна. Але нічого не торкайся.

Дара подивилася на неї.

— Я вже зрозуміла, що тут усе саме чіпає людей.

Вона залишилася біля входу.

Міра почула голос центрального вузла:

— Для розподілу матриці потрібне підтвердження незалежного контролю.

— Якого ще контролю? — запитав Марек.

Перед Леоном відкрилася схема. Окрема тонка лінія йшла від ядра на південь, до замку Нічного дому. Вона була перекреслена.

— Камінь згоди, — сказав він.

— Він не контролює центральний вузол.

— Раніше контролював не він один. У мережі був окремий розум, який перевіряв рішення операторів.

Арна повільно підійшла до схеми.

— Садівник.

— Хто? — запитала Лея.

— Так його називали старі. Він говорив через усі Камені.

— Чому ти не сказала раніше?

— Я думала, це просто назва мережі.

Леон збільшив перекреслену лінію.

— Рада від’єднала його після відмови запускати Оновлення.

Яна подивилася на нього.

— Це він надіслав сигнал?

— Так.

Міра згадала голос Каменя в залі.

«Я покликав».

Тоді вона не думала, що ці слова означають. Камені виконували накази, відповідали на запитання й показували записи. Ніхто не питав, чи можуть вони самі чогось не хотіти.

— Його можна повернути? — запитала вона.

— Можна відкрити канал, — відповів Леон. — Але це не те саме.

— Що ще потрібно?

— Щоб він відповів.

Марек стиснув темно-червоний камінь на шиї.

— Зовнішній контур замку захоплений людьми Равени.

— Основний процес не в Камені, — сказав Леон. — Камінь був одним із входів. Рада відрізала його від ядра, але не знищила.

— Звідки ти знаєш?

— Я його чую.

У залі стало тихо.

— Що він каже? — запитала Міра.

— Нічого. Повторює останній стан.

На стіні з’явився рядок:

ЗАПИТ ВІДХИЛЕНО.

ПРИМУС ВИЯВЛЕНО.

— Він не знає, що ми тут, — сказала Яна.

— Канал працює лише в один бік, — відповів Леон.

Міра підійшла до схеми.

— Я можу відкрити?

Перед нею одразу з’явився запит.

ВІДНОВИТИ ДВОСТОРОННІЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ НЕЗАЛЕЖНИМ ВУЗЛОМ?

РІВЕНЬ ДОСТУПУ: ПЕРЕГЛЯД І ПЕРЕВІРКА РІШЕНЬ.

— Він не зможе керувати мною?

— Ні, — сказала Яна. — Але побачить дані матриці й зможе її відхилити.

Марек перевів погляд на відлік.

— Якщо відхилить?

— Доведеться виправляти помилку, — відповів Леон.

— У нас не буде часу.

— Саме тому перевірка й потрібна, — сказала Міра.

Вона вибрала зелене поле.

Біла лінія на схемі спалахнула й побігла на південь. Не зупинилася біля замку. Розділилася на десятки тонких ниток, що вели до інших Каменів, старих доріг і невеликих вузлів під містами.

Кілька секунд нічого не відбувалося.

Потім у залі заговорив знайомий голос:

— Я відмовився. Рішення не змінено.

— Ми не просимо запустити старе Оновлення, — сказала Яна.

— Ідентифікуйтеся.

— Яна. Медичний оператор зовнішньої системи.

— Статус не визнано.

— Це я, — сказала Міра. — Місцевий оператор зеленої лінії.

— Статус тимчасовий.

— Знаю.

— Надайте дані.

Міра дозволила перегляд матриці.

По стінах побігли зелені рядки. Незалежний вузол читав швидше, ніж Яна. Зображення трьох зразків розкладалися на тонкі шари, знову з’єднувалися, порівнювалися зі старими записами.

Таймер матриці показував дев’ять хвилин.

До забору залишалося тринадцять.

— Скільки триватиме перевірка? — запитав Марек.

— До завершення, — відповів голос.

— Ми не маємо стільки часу.

— Запит на скасування перевірки відхилено.

Дара тихо хмикнула.

— Тепер я розумію, чому старі правителі його від’єднали.

— Тобі це смішно? — запитав Марек.

— Трохи.

Рада намагалася втрутитися ще двічі.

Першого разу на стіні з’явилася вимога повернути початковий порядок. Міра відмовила.

Другого — запит із ключем Нічного дому.

ПІДТВЕРДЖЕНО ВЛАСНИКОМ: МАРЕК.

— Я цього не робив, — сказав він.

— Запит надіслано старим ключем, — відповів Леон. — Тим, який ти передав Раді для голосувань.

— Я не передавав. Копія зберігається в залі Ради.

— Для системи різниці немає.

Перед Мірою з’явилися два варіанти.

ВІДНОВИТИ ДІЮ СТАРОГО КЛЮЧА.

ВІДКЛИКАТИ СТАРИЙ КЛЮЧ.

Вона показала Марекові.

— Якщо відкличу, що ти втратиш?

— Право голосу від імені дому, доки не створю новий.

— Скільки це займе?

— Якщо центральний вузол визнає мене — кілька хвилин. Якщо ні, Нічний дім залишиться без голосу.

— Вирішуй.

Марек дивився на перекреслений знак білої лапи.

— Відкликай.

— Ти впевнений?

— Равена щойно використала моє ім’я, щоб забрати людей. Відкликай.

Міра вибрала друге поле.

На схемі один із дев’яти променів згас. За мить засвітився знову — уже біля неї.