Розділ 1

- Цього року знову все буде, як завжди, - підійшов до вікна і виглянув на осяяне яскравими геловінськими вогнями принц Енші. - Не заспокоюй мене. Я вже звик. Тим більше, мені це починає навіть подобатися.

Місто з висоти однієї з веж розкішного маєтку, де перебували двоє молодих людей, здавалося одним суцільним тортом, уставленим свічками. Вже почало темніти, і обриси будинків нагадували верхівки цукрових безе, які присипано квадратиками шоколаду, адже традиційно стіни та дахи круглих будівель будувалися з розрахунком впорядкованого змішування протилежних кольорів - чорне і біле. Схожі на шахові дошки, пірамідальні скошені стіни будинків зараз не так різали око, як раніше, під промінням сонця.

Кожен будинок був прикрашений сяючими свічками на балконах, на сходах перед вхідними дверима, у вікнах на підвіконнях… Деякі традиційно поставлені у випатрошені гарбузи різних сортів і величини, і це надавало картинці загадковості і якогось несподівано незбагненного затишку…

- Та я не заспокоюю. Навпаки, говорячи тобі, що вірю в цьогорічну успішну геловінську вилазку, я таємно сподіваюся, що вона зазнає поразки і цієї ночі, як багато ночей раніше. Це геловінське свято мене завжди напружує, - посміхнувся принцові його найкращий друг маркіз Поріяк. - А раптом тобі вдасться? І ти станеш справді королем? Це вже буде інше життя: прийоми, дипломатичні відносини з іншими королівствами, дружина-королева, а там і діти підуть! - Поріяк скривився, відпив вина з келиха, похитав головою, розглядаючи свої наманікюрені нігті. - В тебе зовсім не буде часу на старого і вірного друга Поріяка! Все відійде у минуле. І парубоцькі вечірки, і хуліганські витівки, і жінки… Багато жінок страждатиме і скучатиме за твоєю увагою, Енші. Бо ти вже будеш птахом зовсім іншого польоту.

- Не хвилюйся, цього року мені знову не пощастить, - скептично смикнув плечем принц. - Предок був дуже великим жартівником та витівником. Розгадати його ребуси та приколи не кожному дано. Та й монстри у Закинутому Замку цілком реальні! Крім того, регент Ітай теж не сидить, склавши руки! Думаю, вже ходить по місту! Хоча йому теж не щастить, як не дивно. Має таку велику армію магів - могли б щось для нього вигадати… Це ми з тобою все робимо по-чесному, а він… Так, пора і нам висуватися! Вже майже стемніло! Геловінська ніч чекає!

Принц підійшов до шафи і почав витягати з неї якийсь дивний одяг.

- Ти жебрак чи гоблін цього разу? - спитав у друга.

- Давай я буду цьогоріч жебраком, - підвівся на ноги маркіз. - У нього хоч обличчя і брудне, але можна нанести кілька темних плям, намалювати синці - і все, воно не таке розмальоване, як у твого гобліна. Хочу лишити губи чистими, бо планую всю геловінську ніч багато цілуватися! І не тільки! - він реготнув. -  Геловінське свято - чудова нагода пофліртувати, повеселитися, переспати навіть з кількома жінками в одну ніч. Я люблю ніч Геловіну! Жодних зобов'язань! Ніхто тебе не знає, ти такий самий, як і сотні інших чоловіків, що випрошують наречених, бо вирішили пройти у той Закинутий Замок. Хоча, напевно, охочих увійти до нього сьогодні буде небагато. Минулорічні смерті відлякали багатьох! Та й не це головне в цю ніч! Титули, статки, власність, шана - все нині неважливе! Оця цікава й незвична рівність для всіх протягом однієї ночі мені імпонує! І ти можеш обрати будь-яку дівчину, постукавши у будь-який будинок, який ти захочеш… А дівчата аж пищать, чекаючи приходу прохачів! Пам'ятаєш з минулого року ту пухкеньку? Як їх звали? Наче, Емілія? Ух! Вогонь, а не жінка! Ех, Енші! Всі жінки однакові! Бажають чоловіка, компліментів і подарунків! Немає ще на світі жінки, яка б мені відмовила! І це… сумно. Хочу гонорову і злу! І скептичну!

- Це я хочу гонорову, злу і скептичну! І веселу! - озвався принц, щедро намазуючи собі обличчя перед дзеркалом зеленою фарбою. - Але з таким цинічним настроєм і поглядами на життя ми ніколи не одружимося, - промовив принц, посміхнувшись другові. - Не всі дівчата тепер хочуть іти з прохачами, ти це знаєш. І не всіх відпускають батьки. Народ зневірився! Вважають, що їм і при владарюванні регента Ітая добре живеться. А те, що він підняв податки, утискає певні верстви населення, а зараз королівство через його недолуге правління на грані війни - це не помічають! Та й дівчата теж тепер боязкі! Вже якщо котрась і погодиться вийти з дому в геловінську ніч, то не кожна згодна переступити ворота Закинутого Замку. Моторошна територія всіх відлякує. А що вже говорити про саму будівлю?!

Принц натягнув на себе чорний плащ, який повністю огорнув його високу і струнку постать, взяв з полиці в шафі якусь скриньку і підійшов до Поріяка. Простягнув йому спеціальну скриньку з фарбами для гримування.

- Розмальовуй уже свої синці та брудні плями, одягай рваний одяг, жебраче! Вже стемніло! Час виходити! Геловінські подвиги чекають на нас!

- Ти не забув ключову фразу? - спитав маркіз, коли вони з принцом, одягнені в моторошні геловінські костюми брудного жебрака та страшного гобліна, вийшли за двері кімнати в багатому маєтку, де мешкав останні роки Його Високість.

Ви запитаєте, чому ж принц Енші, спадкоємець престолу, не живе в королівському палаці, котрий стоїть у центрі столиці? А я вам поясню зараз.

Справа в тому, що він зараз лише формально спадкоємець, а править королівством його далекий родич, регент Ітай.

Адже в королівстві Яшантарія трон хоч і передавався всередині сім'ї, династично, від батька синові, але дещо по-особливому.

Існували три вимоги, які майбутні монархи повинні були виконати обов'язково. І ці вимоги неначе перетікали від однієї до іншої, мов пов'язані між собою ланки у ланцюжку.