Наречені на свята
20.17
Наступний тиждень моя особиста доглядальниця суворо стежила за дотриманням постільного режиму. А втім, це не означає, що я направду лежав цілісінькими днями.
Маю на увазі, мені подобалося це, якщо Ліза лежала поруч. Чи зверху. Чи сиділа в мене на обличчі…
Проте в інших випадках я вислизав. Бо ж не годиться скидати закупки на Лізу. Та й обов'язок прибирання закріплений за мною. І хоча робот-пилосмок — річ пречудова, сантехніку він, на жаль, не миє й поверхні від пилу не протира.
— Закладаюся, трохи пилу нас не вб'є, — щораз торочила мені на вухо Ліза.
— Але й барв у життя не додасть, — орудував сухою ганчіркою я.
Вечорами Ліза мазала мою рану гелем, який прописала лікарка. Звичайно, я міг би й сам це робити, але коли рану обробляла Ліза, це часто закінчувалося мінетом, тож… Так, не в моїх інтересах було заважати їй про мене «турбуватися».
Словом, життя налагоджувалося. Я був по вінця повен щастя й волів, щоби це літо ніколи не закінчувалося. І тільки коли, бува, в очі впадав календар, шкодував, що в реальності так не буває.
#2237 в Любовні романи
#145 в Романтична комедія
#1010 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
