Наречені на свята

20.9

Друга пачка пластирів — і все на Лізині п'ятки.

— Ще трохи й доведеться тебе нести, — зауважив я, дивлячись, як вона заклеює це криваве місиво.

— А «трохи» — це метрів сімдесят? — підвела на мене очі Ліза.

— Помнож на сто.

— Садюга, — буркнула вона. — А ще на мене намовляв.

— У тебе просто так мило палають вуха, люба, — я не стримався!

Ліза пожбурила в мене коробкою з-під пластирів.

Подобається

#6327 в Любовні романи
#340 в Романтична комедія
#2709 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 30.08.2026