Наречені на свята
***
***
До каси ми пішли утрьох. Я планувала підтримати хлопцям компанію й видзвонити Тимоша звідти, однак останнє виявилося зайвим. Бо ж коли ми дійшли, Тиміш саме спирався на краєчок касової стійки й теревенив із черговою красунею. Він усміхався, граючи з щойно купленими паличками для лиж, а дівчина хихикала, пускаючи йому бісики очима.
Картина Пимоненка, подумала я. «Ідилія», яка от-от перетвориться на «Не жартуй», якщо мої лижі зійдуть за лозину.
— Даруйте! — кивнула хлопцям і рушила до «нареченого». — Любий! — покликала для вистави й підхопила Тимоша під руку, плануючи таки чмокнути його в щоку.
Однак Тиміш зважив на мій оклик — обернувся. Саме в ту мить, коли мої складені для чмока губи вже мчали до його щоки.
Він не повинен був цього робити.
Він же був зайнятий! Його увага була прикута до іншої. А у цьому шоу вести мала я!
Проте не так сталося, як гадалося.
Мої губи торкнулися не бездоганно гладкої щоки, а бездоганно м'яких губ Тимоша. Розгубившись, я навіть не одразу спромоглася відсунутись… його бальзам пах як манго… а відсунувшись, геть забула, яку сцену планувала грати.
— Ми, е-е... Ти… ем… вже купив палички?
— Та, — змигнув Тиміш. — Можемо йти.
І обернувся до дівчини:
— Ще стрінемося!
— Обов'язково! — Вона махнула рукою, коли я потягнула Тимоша на вихід: — Наснаги вам із лижами!
#169 в Молодіжна проза
#1592 в Любовні романи
#797 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 08.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
