Розділ 16, Епілог, Подяка

Розділ 16

       За кого ви мене маєте!

Настав той день, який може змінити усе.

Можливо, відповідь відкриється, коли він помре, думав Лукас, поки збирався. Сподівався, що слова батька виявляться правдою і все ще буде добре.

Всі ще міцно спали. Лукас наостанок поцілував свою тітку, обійняв Фенріна. Коли підійшов до Наї, дівчина різко прокинулась, наче чекала на нього та прошепотіла:

— Чекай! Ні, не йди!

— Я не можу не піти. Я маю.

— А якщо помреш, як бути Фенріну, Розі, твоїй мамі, мені, усім нам?

Він не відповів, лише обійняв наостанок.

— Не йди! — вона схопила його за руки.

— Відпусти. Все ще є шанс. Так треба, Ная.

Вона відпустила його руку.

— Будь обережний.

 На цих словах Лукас, використовуючи ментос, зник.

Він перемістився до моста.

Той міст.

Той клятий міст, який об’єднує дві частини життя Лукаса — до та після. На тому мосту, де він втратив батька, тепер має вирішитись доля людства. Чи готовий був Лукас? Так, наскільки можна бути готовим до невідомого.

Він ступив на доріжку. Його кроки були важкими, наче він хотів залишити по собі слід, хода видавала його зосередженість. Він бачив фігуру Замовника, що чекав на нього, притримуючи піхви з мечем.

— Ну що ж, — переможно  вигукнув Замовник, — це той день, який ми всі відчуємо та не забудемо! Наші особисті дрібні мрії, цілі, надії — у цього всього вже немає сенсу. Та нехай…

— У мене є ще запитання, — перебив Лукас.

Замовник прибрав посмішку з обличчя.

— Тягнеш час... Гаразд, що там у тебе?

— Ти хочеш відкрити Істину, але ти ж не хочеш допомагати людям. Тоді чого ти хочеш насправді?

Замовник подивився в бік міста, яке тільки прокидалось, і відповів:

— Гарне питання. Ну що ж. Так, ти правий, я не хочу допомагати людям. Чому? Люди — скажений вірус.

— Хоча ти і тінь…

— Хто казав, що я тінь?

Лукас нашорошив вуха.

— Я, як і ти, Лукасе, людина. В мене є сила енергії, сила тіней.

— А Артем?

— Артем… недосконалий експеримент. В нього, в голові, було повно дивних думок. Він не зрозумів достоту, що таке влада та як нею користуватись. Він типовий варвар. Але досить теревенити. До бою!

— О, забув повідомити, — додав Замовник, — ми будемо битись тільки на мечах. Не хочу, щоб ти витратив усю силу, тобі вона ще потрібна.

Лукас видобув меч з Компасу. І почалось…

Це була видатна битва, але тільки потужні води Дніпра, могутні опори мосту та древні схили були свідками цієї події. Лукаса не залишала єдина думка: вбити Замовника та зупинити цей хаос. Але з кожним звуком металу він втрачав силу і хотів спати. Замовник різко замахнув мечем перед горлом Лукаса, а потім встромив у серце.

— Спи, — просичав Замовник.

У хлопця заплющувались очі, його дихання слабшало, серцебиття приглушилось і Лукас помер.

Лукас знову опинився в тому місці у себе в голові. Перед ним постав Сакул і світле тіло.

— Ти готовий? — заговорили вони.

— Так, — відповів Лукас.

Дві сторони підійшли одна до одної. Об’єднуючи себе на людську подобу, яка дуже сильно когось нагадувало. Це був він сам.

— Що це має означати? — запитав Лукас, сподіваючись отримати відповідь, але інший він не промовив ні слова.

Що ж тоді може бути, гадав Лукас. Він згадав слова батька: «…що люди є сірими, так як в них дві сторони, що робить їх людьми».

— Тобто, — Лукас звернувся до іншого себе, — ви дві сутності, що були в мені, це я сам.

Інший Лукас заплескав у долоні.

— Нарешті, так! — відповів інший.

— Гаразд. ТИ це Я, а Я це ТИ.

— Ну, майже, — інший полинув до нього і розчинився в його тілі. Сам Лукас нічого не відчув, і залишаючись один в цьому світі.

— Я не роз… Я — це я. Я — це Я! Об’єднуючи в собі різні сторони, я створюю своє Я. Як мільярд теорій і… одна Істина.

Те, що сказав Лукас, добило його. Ось та відповідь. Він згадав ще слова батька: «Одного разу він зрозуміє, які не були б страшні дії та наслідки, він — надія. Він сам є богом»

— Тобто увесь цей час я був богом?

«Ну, чому ж «був», — відповів він собі сам, —  «ТИ і є богом».

Лукас усе зрозумів. Відповідь, яку всі, абсолютно усі хотіли знати, і вона була така проста і помітна.

— Мої думки, слова, дії — ознака того, що я є богом свого світу!

Він переміг.