Розділ 15

                                                                Розділ 15

                                                          Дорога до кінця

Лукас встав раніше за будильник. Вчора Замовник не призначив точний час зустрічі, але хлопець вважав, що зустріч має відбутись без зайвих свідків, тож певно рано вранці чи вже пізнього вечора. Вирішили йти вранці, адже хотілось якнайшвидше з усім розібратись. Вони все ще переживали за стан Наї, проте не наважувались пропустити зустріч. Фенрін запропонував піти з ним. Хлопець був не проти, бо хто знає , що ще придумає Замовник.

Вони доїхали до Поштової площі. Замовник сказав, буде чекати на горі. Але де саме? Вони вирішили не їхати фунікулером, а піти сходами, які приховані між деревами і більше схожі на забуту стежку, що нею давно ніхто не користується.  Лише в одному місці вона виринає недалеко від фунікулера. Підіймаючись, то Лукас, то Фенрін зупинялись придивляючись, прислуховуючись. Кожний відчував щось недобре. Що скаже Замовник? Уся вага правди ляже на їхні плечі. Чи зможуть вони прийняти її як належить?

Опинившись у парку, герої неспішно йшли роззираючись навкруги. Невдовзі на майданчику з видом на місто вони побачили постать (дуже знайому) у чорному. Лукас і Фенрін підійшли ближче. Замовник мав той самий вигляд, як коли зустрів Лукаса особисто уперше.

                Замовник не озираючись запитав:

— Готові почути правду?

— Що за Істину ви хочете відкрити? — спитав Лукас. — Яка роль ND?

— Те, що й тримає нас усіх тут. Ти ж хочеш знати правду — про наше існування, взагалі чому ми живемо та заради чого. І чи можемо бути чимось більше. Отже, ND є дослідом. Наша задача: знайти Істину для всього людства, тварин, рослин, тіней… Все почалось з твого батька. Саме він мав стати тим, ким ти є зараз. Твій батько мав стати ключем до Істини, був нашою надією. Поки він не загинув. Ми не вбивали твого батька. В ND всі розуміли, без твого батька — на нас чекає провал. Тож ми почали шукати альтернативу. Нею став ти, Лукасе. Ми приготували план, продумали досконало. І ти зараз дієш за ним. Ми не були впевнені, що план з тобою спрацює, адже ти надто вразливий емоційно. Але тут нам став в нагоді твій міцний зв’язок з матір’ю. Ти ж мабуть здогадувався, що її хвороба пов’язана з тобою.

— Про що це ти, як таке можливо? — розгубився хлопець.

— Як ти вважаєш, яка хвороба знесилює твою матір? Ти. Кожна мати оберігає свою дитину, і частину болю переносить на себе. Вона забирає частину твоїх випробувань. Ось чим вона хворіє. Але ми всі ці сльозливі нісенітниці змогли перевести в практичне русло — перстень, подарований Дрейком Ханні. Це одне з наших значних наукових досягнень — такий собі енергетичний місток! Тож, вкравши його в ND Дрейк, сам того не бажаючи, допоміг нам.

На мить запала тиша, адже Лукасу треба було прийняти, що він, його слабкості спричинили випробування для найдорожчої людини. Але він опанував себе і повів далі.

— Проте мені здається не все йде як вам би хотілось.

— Так. Ти якось надто різко почав діяти. Наприклад, коли ти вбив Двого. Та ще й твій вовк виник нізвідки…

— Заради чого потрібні були смерті людей та всі ці табу?

— Ну… якщо коротко, я готуюсь.

— Якщо так, то як закінчиться ваш план? — гавкнув Фенрін. — Апокаліпсис людству?

Замовник зробив паузу, а потім відповів:

— Першим помреш ти. Потім настане моя черга. Бачиш план був такий, щоб ти отримував емоційні дисбаланси: смерть людей, зрадництво, відчуття неповноцінності й інші. Все це було необхідно для створення самого БОГА! Лукасе, ти маєш стати БОГОМ. Звичайно багато чому зі своїх вмінь та прогресу ти завдячуєш Компасу. Чи задумувався, чому ти так швидко вчишся і засвоюєш навички? Все за допомогою нього, Лукасе. І саме він відіграє останню роль. Як я сказав, ти маєш померти першим, щоб отримати повноцінний контроль сили, а потім маєш вбити мене, і стати БОГОМ.

— А не простіше вбити тебе першим, — Лукас погрозив мечем.

— Якщо б усе було так просто. Бачиш, моя смерть активує найсильнішу забуту зброю. Вб’єш мене, й отримаєш сили, що не зможеш контролювати, тому твоя смерть настане дуже швидко.

— Тобто…

— Після мого вбивства ти помреш і не відродишся.

Лукас кипів від люті, слухаючи ці теревені про те, що він не власний над своєю долею, що все вирішено за нього.

— А хто такий професор? Як сказав твій Пан Проклятий, саме він вбив мого батька. Професор є вашим босом з ND, так?

— В нас дуже багато професорів. Говориш, Проклятий сказав, що «професор» вбив твого батька? У Проклятого були дивні видіння і він не все пояснював, тож я не можу підтвердити або заперечити. Навряд хтось тепер знає абсолютно все, ми тепер теж маріонетки в неспинному русі до істини.

Лукас відчував, що наче знаходиться в закритій коробці і намагається розгледіти навколишній світ через маленькі дірочки.

— У мене є запитання, — несміливо втрутився Фенрін. — Що таке тінь? Як я став таким?

— Тінь, можна сказати, друге я. Але не все так просто. Не знаю, як ще пояснити. Лише сам БОГ може розкрити правду, — він лихо подивився на Лукаса, що розгнівало хлопця ще більше.