розділ 14

Розділ 14

Випробовуванн сил

— Звідки?! — скрикнула Роза, як почула "ND" та побачивши візитку. — Звідки ти знаєш?!

— Поясни, — попросив Лукас. — Томас пояснив, частково. Леонідович уже дав підказку. Що ти знаєш? Не лякайся.

— Мені… Так. Мені треба заспокоїтись.

Вона дістала з кишені помаранчеву пігулку, таку ж, як знайшов раніше Лукас у пляшці вина. Хлопець різко зреагував, вихопивши таблетку у тітки. Роза спробувала відібрати її назад. Ная стала між ними.

— Будь ласка, віддайте!

— Скільки їх ще у тебе? І як давно вживаєш?

— Просто віддай!

— Роза, — вступила до розмови Ная, — якщо це щось небезпечне, краще кинути.

— Ви не розумієте! Я роблю це для вашої безпеки від…

— Від ND?

Роза зробила паузу.

— …Жахливої правди.., — нарешті сказала вона.

— Якої правди? — не продовжував тиснути хлопець, Фенрін поряд очікувально свердлив її поглядом.

— …Про… батька твого.

Запала мовчанка, в цю ж мить Компас зірвався з ланцюжка, перетворюючись на меч, який несподівано крутнувшись вразив всіх присутніх. На підлозі опинились нерухомі тіла.

***

Я лежу біля малюка, що спить, і чую наказ: «Оберігай мого сина. Ти потрібний йому». Потім я опинився в іншому, вологому місці. Трішки підводжусь і бачу у воді своє відображення: створіння, схоже на вовка. Я – Фенрін.

Я була розгублена, тому стискаю міцно, наскільки вистачає моїх дитячих сил, руку чоловіка в білому халаті, з яким йдемо білим коридором. Потім мене огортають грім, блискавка та холод. Я наче зникла з цього світу, не бачила себе, але відчуваю. Я – Ная.

Чоловік передає мені пачку з помаранчевими пігулками. Чоловік каже: «Розо, Смерть йде за мною. Це має допомогти».

Дерев'яні хатинки палають. Їх підпалила людина, яка забрала життя всіх мешканців. Я вже нічого не можу вдіяти, не можу врятувати навіть свою родину. Тремтячою рукою я стискав криваву катану.

Компас з кров'ю був у руках дитини. Чоловік промовив: «Компас — ключ. Той, хто хоче відкрити це, має мати повноцінне Я. Таємниця світу — ось відповідь. Вибач, але так треба. Я вірю у тебе, синку. Мій Лукасе».

А ось і ще чийсь спогад — спогад про перстень! Той, що є у Хани…

На цьому всі почали приходити до тями та підводитись. Здається вони всі побачили те саме видіння з уривків спогадів.

— Що це було?! — пискнула Ная.

— Пам’ять.., — промовив Фенрін. — Це була наша пам’ять.

— МИ все згадали! — крикнула Роза.

— МИ бачили всіх нас. Але…

— Ох, ні! Я згадала! Згадала! ND! Твій батько працював у ND! — з очей Рози котились сльози.

Лукас крикнув: «ЩО?!» — тітка продовжувала:

— Він сказав, що працював з кимось. У ND була програма створення Істини. Відкриття світу тіней. Розкриття, знищення, перезапуск, процвітання усього! Я… я досконально не знаю усього… Але я точну знаю одне. Вони готували тебе, Лукасе.

— А я теж була експериментом, — сказала Ная.

— Я був перероджений, — почав Фенрін. — Я був народжений, щоб захищати вас усіх.

— А я… — Лукас подивився на Компас і був готовий сказати, поки щось не відчув. Перстень. Цей перстень у Хани!

— Мамо… — промовив Лукас. Усі зосередились на ньому.

Лукас вибіг з квартири та погнав униз.

Він сів на мопед та помчав до своєї мами.

Наближаючись до лікарні, вже сутніло. Він увесь горів, хвилювався за матір. Звичайно швидше було телепортуватись, але ризиковано. Бо, по-перше, хтось міг побачити. По-друге, можливо, йому знадобиться усі сили.

Опинившись в лікарні, він одразу, не питаючи, побіг сходами на гору. І… о ні. В палаті Хани зібралась група лікарів, у тому числі й Олексій. Він був схвильований.

— Що трапилось? — спитав хлопець.

— Лукасе! Зараз дуже важка ситуація.

— Що з мамою? Що там?! — за спинами присутніх Лукас не міг розгледити маму.

Олексія перебив інший лікар, говорячи: «Критична ситуація!»

— Синку, тобі краще піти. Я пізніше тебе знайду. Іди, — і Олексій випхав хлопця в коридор та закрив собою двері.

Стіни лікарні давили на хлопця, тож вирішив зачекати на вулиці. Він страшенно тривожився за маму. Він відчував, що щось має трапитись

Надворі було холодно, але він майже того не відчував. Аж раптом з’явились Фенрін і Ная. Вони зрозуміли по його обличчю — щось трапилось.