Розділ 11

Розділ 11

(Не) Таємна вечеря

                — Не хвилюйся, — сказала Роза, дістаючи з крафтового пакету чорний піджак, штани та білу сорочку для вечірки, — твоя тітка все підготувала.

                Лукас хотів заперечити, але тітка тицьнула одяг йому в руки та наказала приміряти.

                Тітка погодила його образ — сорочка та піджак, не сковуючи рухи, все ж давали зрозуміти, що під ними сховане сильне спортивне тіло, штани підходящої довжини — не мішкуваті, як було модно серед молоді, але і не підстрелені, як у ботана — елегантний крій підкреслював струнку фігуру хлопця.

                — Краса! От тільки зачіску треба підправити.

                І тітка була права. Хоча на перший погляд все було непогано, як на повсякдення, проте треба було вже прибрати зайве над вухами, підібрати на потилиці та й зверху впорядкувати. На диво, тітка з легкістю впоралась з цим завданням.

Можна було б подумати, що всі жінки вправні в таких речах, але ваш покірний автор в дитинстві ледь не позбавився частини вуха, коли матуся намагалась самостійно впоратись з моєю зачіскою. От звідки беруться дитячі травми. (Ці два речення потрапили сюди не випадково. Їх додала матуся, яка займається редагуванням книжки і сподівається впоратись з цим завданням краще, ніж зі стрижкою дитини.)

Хлопець тепер виглядав напрочуд охайно і в ньому точно ніхто не запідозрив би автомеханіка.

                — Тепер не виглядаєш замазурою. Пристойний хлопчик.

                Лукас, подивившись на себе в настінне дзеркало, навіть дещо розгубився і невпевнено провів рукою по підстриженому волоссю.

                — Я вже й забув, що ти вмієш стригти.

                — До моєї модельної кар’єри я мала досвід в різних сферах індустрії краси. Тож руки пам’ятають. А костюм я купила в одного хлопця з моєї нової роботи, тому це не було задорого.

                — М-так, вродливий — нічого сказати, — зауважив Фенрін, роздивляючись друга.

                Роза зловісно подивилась на вовка.

                — Про тебе я теж не забула, — тітка дістала з пакета пляшку шампуню, на якому був зображений гарний песик у піні. — Тепер твоя черга.

                Вовк з надією подивився на хлопця, але здається, той захопився перетвореннями і був на боці тітки.

                Бідний Фенрін! Лапи у нього стали тремтіти так, що він мусив прилягти.

                Лукасу довелось зняти костюм та на руках занести Фенріна до ванної. Спочатку Роза гарненько вичесала шерсть, від чого Фенрін тихенько скавулів. Потім взялась за миття. Вовк завмер на місці, закотивши очі в очікуванні, коли шампунь лізтиме йому в очі й ніздрі. Але на диво, коли Роза почала поливати його теплою водичкою та наносити шампунь і терти спинку, Фенрін перестав бути страхопудалом і здається перетворювався на наймилішу домашню тваринку.

                Так минула година, коли з ванної вийшов охайний вовк зі свіжою лискучою шерстю. За ним замучені тітка та Лукас.

***

Вечір невпинно наближався і вже треба було збиратись. Айла скинула хлопцям адресу. Приїхати треба було на 17:30, а на годиннику вже 16-та.

Лукас з Фенріном поїхали забрати Наю.

Двері квартири відчинились і за ними знову нікого. Коли двері зачинились, через декількаа хвилин біля героїв з’явилась Ная, яка теж перетворилась, — на дівчині була атласна маленька чорна сукня, розширена донизу. Лукас зніяковів, і слова привітання застрягли у нього в горлянці.

— Що? — огризнулась дівчина. — Компліментів не потрібно.

— Вкрала?

— Ні. Ну… я ж казала, що декілька мудаків хотіли мого тіла. Один з них подарував це, заради фото.

— Оу…

— То який у тебе план?

— Добре. Тримайся біля мене або Фенріна. Можливо тобі доведеться проявити свої здібності, якщо там будуть ті, хто володіє силою тіней. Але основне твоє завдання приглядатись до присутніх. Якщо помітиш когось, на кого нам варто звернути увагу, дай знати.

Вона кивнула та застерегла його, що не треба з нею поводитись як з леді, а продовжувати ставитись як до звичайної дівчини. Лукас не дуже зрозумів, що саме вона мала на увазі, адже не читав романів, з яких можна було дізнатись про світське поводження, тож їй не варто було хвилюватись.

Вони тихо замкнули за собою двері та, намагаючись не шуміти, спустились сходами на вулицю. Навколо було тихо.

Лукас хотів запропонувати шолом, аж раптом зрозумів, що на дівчині немає теплого верхнього одягу. На його здивований погляд Ная пошепки зауважила:

— Ти ж не думав, що я дійсно у вечірній сукні поїду на твоєму дурнуватому мопеді. Яка адреса?

— Український дім.

— Ми в будь якому випадку не помістилися б втрьох, тож одразу покладалась на мувес.

Не встиг хлопець здивуватись, як вона вже, махнувши рукою, телепортувалась. Дійсно, з плануванням поїздки Лукас лоханувся.