Глава 8

Глава. 8

 Із салону на спинку сидіння у початку ряду, заскочила якась істота, яка стала загрозливо кричати ламаною англійською мовою.

- Усім, увага! Пані та панове, ми захопили ваш літак! Всі повинні залишатися на свої місця, інакше, мої хлопці виб'ють вам мізки.

- Так-так, це пограбування! - Ходою моряка, гойдаючись з боку на бік, з автоматом у лапах по проходу між сидіннями, крокувала ще одна істота. - І тільки смикніться. Ми перетворимо вас на решето.

 Паніка, що виникла у почавших прокидатися пасажирів, під дулами націленої на них зброї, перейшла в невдоволений гуркіт чоловіків і жіночі істерики у слабкої статі. Хоча, деякі дамочки, проявили себе надто агресивно.

 Так, одна вже не молодого мадам, молодість якої замінили рясні фарби на обличчі і велика кількість дорогих прикрас, що висіли на її пишному тілі, вирішила, що перед нею знаходяться якісь ряжені в костюми карлики. І скоріш за все, не лише їй одній в голову прийшла така думка. Та й як було про таке не подумати, якщо зростання грабіжників, не перевищувало, як говорилося в народі, і метра з кепкою.

 Максимум, на що могли претендувати ці «ряжені» грабіжники, то це на метр чи метр двадцять зросту. Тож, було зрозуміло, чому, навіть, незважаючи на наявність у них зброї, не всіма пасажирами вони були прийняті всерйоз.

 Особливо це виявилося в поведінці пишнотілої мадам. Недовго думаючи, розмахнувшись, вона спробувала вдарити сумочкою ватажка грабіжників, який стояв прямо перед нею на спинці сидіння.

- Ах ти, маленький, ряжений виродок! - Гнівно закричала жінка з вищого суспільства. Що втім, не завадило їй лаятись не гірше за представників звичайного трудового класу. - Та ти, знаєш, з ким зв'язався!

 Швидко зреагувавши на удар, монстр-грабіжник змахнув лапами. Під якими опинилися… перетинчасті шкіряні крила. Ні якась там бутафорія. Частина костюма. А справжнісінькі крила, як у кажана!

 Починаючись на передпляччі лап, крила, кріплячись вздовж усього тіла, закінчувалися у стегон тварюки. І про те, що це були справжнісінькі крила, пасажири, які були свідками того, що відбувається, зрозуміли, коли монстр-грабіжник злетів під стелю.

 Пропустивши під собою удар сумочки, ватажок опустився назад на спинку сидіння. Нахилившись до дамочки, яка надто розвоювалася, він, немов справжній гангстер, тицьнув їй під ніс дуло пістолета.

 Хижо скеля маленькі гострі зубки на дуже схожій з кажаном морді,  монстр попередив:

- Ще раз смикнешся, бабуся, то підеш, політаєш з нами зовні.

 Кивнувши головою на вікно, він звернув увагу пасажирів на чотирьох істот, таких самих, як і він сам, що летіли поруч із літаком. Ось тепер, пасажирів вже охопив справжній переляк і не розуміння того, що за жах відбувається...

 Реальність того, що відбувається, не вкладалася ні в кого в голові. Такого, в їхньому цивілізованому, дослідженому вздовж і впоперек світі, просто не могло бути!

 Як взагалі, можна було повірити в те, що їхній літак захопили не ряжені злочинці, а якісь… невідомі літаючі монстри. Ну неможливо було повірити, навіть, незважаючи на те, що всі докази та факти, вказували саме на це.

 Залишалася, звичайно, невелика надія на те, що це був – чийсь, добре організований, спланований та підготовлений розіграш. І ось зараз, чийсь голос повідомить, що зйомка прихованою камерою закінчена.

 Але, на жаль, кошмар продовжувався. І ніхто не збирався його зупиняти. Точніше, поки що, ніхто. Так як, до великої невдачі монстрів-грабіжників, що захопили літак, на борту знаходився воїн-атлант.

 Уважно розглянувши одного із грабіжників, який проковиляв повз по проходу, Глорія, подивилася на Кірта, який, чомусь, продовжував спокійно сидіти на своєму місці. Для неї було якось дивно, що той, нічого не робив. Невже, ці, дивовижно схожі на гремлінів, з однойменного фільму, монстри, не дуже хвилювали його?...

 Можливо, вона чогось не розуміла та не знала. Тому і вирішила, дещо для собе прояснити.

– Хто, це, такі? Ти, їх знаєш?

- Це - браки. – пошепки відповів Кірт. Кого-кого, а цих пройдисвітів, він знав чудово. – На Атлантиді, вони не були сильними та небезпечними противниками для нас. А ось нашкодити, браки могли знатно. Тут же, на Землі, як я бачу, вони озброїлися вашою зброєю. А ось це, вже робить їх набагато небезпечнішими, ніж вони є насправді. Тепер мені зрозуміло, чому у вас побільшало авіакатастроф.

- Отже, це ці маленькі виродки грабують літаки, а потім, приховуючи сліди, знищують їх! - Обурилася Глорія. Забувши про обережність, вона надто вже голосно висловила своє обурення. Та так голосно, що вже за секунду до них підскочив один із монстрів-піратів, що знаходилися поблизу.

- Що це ви тут розбалакалися! – гнівно блискаючи очима, зашипів брак на Глорію та Кірта.

 Знаючи жадібність браків, Кірт вирішив зіграти на цьому на свою користь. Показавши на сумочку Глорії, він виновато прошепотів браку:

- У цій сумочці лежить дороге намисто, і я переконую її віддати його вам.

 При згадці про дороге намисто, очі брака, і справді спалахнули жадібністю і жагою наживи. Нахилившись до сумочки, він владно зажадав:

- Швидше, показуй, своє намисто.

 Взявши у Глорії, яка нічого не розуміла, сумочку, Кірт відкрив її і підсунув просто під ніс браку, який намагався розглянути обіцяне намисто.

- Де ж воно? - Не бачачи намиста, не розуміючи прошипів монстр.

 Замість відповіді, атлант, відпустивши сумочку, яка впала на коліна Глорії, стрімко схопив руками нахилену голову брака. Різко крутанувши, він у лічену мить зламав обманутому грабіжнику шийні хребці.

 Через секунду, тіло мертвого монстра вже сиділо у кріслі, його вбивці. А сам Кірт у цей момент, уже рухався по проходу за черговою своєю жертвою. Причому, про свої наміри і плани, він, навіть і не подумав попередити Глорію, зайняту цим часом, підбиранням автомата, який впустив на підлогу брак.