Глава 13

Глава 13

 З усіх, схоже, тільки одному Ватизару, вигляд приміщення, в яке вони змушені були переїхати з особняка Мердінсон, приніс справжнє задоволення і захоплення,. Адже, як-не-як, це приміщення колись використовувалося браком і його бандою, як бандитське лігво.

- Дім. Милий дім! - З блаженством посміхнувся на весь свій величезний рот Ватизар, оглядаючи ще більше витріщеними тепер від захоплення очима, величезну кімнату-залу, в якій він колись сидів, як божество.

 Так-так. Саме… як божество. Яким його вважали і якому підкорялися, тоді ще його бандити. Вміння підкоряти, а точніше - запудрювати мізки, допомагало винахідливому та спритному браку перебувати на невеликій, але все-таки, хоч на якійсь вершині харчового ланцюжка.

 У ті роки Ватизар навіть уявити не міг, що зустріч з Кіртом на борту літака, який грабувала банда браків, виявиться для нього настільки значущою і доленосною…

 Завдяки тій зустрічі, тоді ще з простим воїном-атлантом, який незабаром став не ким іншим, як самим королем-перевертнем, а так само - королем Союзу Об'єднаних королівств, піднесла Ватизара до таких неймовірних висот ... Про він не смів мріяти навіть у своїх найсміливіших фантазіях.

 І ось доля лиходійкиа, повернула його, бідного і нещасного брака, назад. Туди, звідки він починав. І як би це було не дивно і не плачевно, але на Ватизара наринули, можна навіть сказати, приємні спогади.

 Саме звідси, він колись командував бандитами, які служили і підкорялися йому. Двоє з бандитів із колишньої його банди, теж зараз були присутні тут разом з браком і сімейством Мердинсонів.

 Крім Ватизара, спогади, пов'язані з цим місцем, були і Глорії. Адже одного разу, вона теж побувала у цьому бандитському лігві.

 Побувала як полонянка.

 Оглядаючи їх новий притулок, батьки Глорії, які звикли до розкоші та витонченості, не відчували на відміну від Ватизара, ніякого задоволення від цього місця. Хоч і тимчасового, але все ж - житла.

- Чи не краще було б таки оселитися в готелі? - Боячись навіть до чогось доторкнутися, щоб не забруднитись, запропонувала Ева.

 Подивившись на маму, Глорія з докором заперечливо захитала головою, давши зрозуміти, що це питання закрите і обговоренню не підлягає.

- Ну, добре. - Здалася Ева. – Тоді, давайте хоч викличемо сюди команду прибиральників, щоб вони навели тут порядок.

- Та й меблі не завадило б сюди прикупити. - Став розвивати пропозицію дружини Ланстригіль.

- А, за одне, і засвітитись. - Невдоволений, скоріше зневагою до його колишнього бандитського притулку, ніж до зроблених пропозицій, невдоволено скривився Ватизар.

 Зрозумівши, що краще знайти якийсь компроміс, Глорія, подивившись на Філа і Мартіна, поцікавилася:

- Що скажете, хлопці? Чи зможемо ми своїми силами надати цьому місцю більш пристойного вигляду?

- А, на мене, тут і так, цілком собі пристойний вигляд. - Зрозумівши, що, схоже, їм самим доведеться тут прибирати, спробував заспокоїти всіх пройдисвіт. Йому ж аж ніяк не хотілося займатися прибиранням, або взагалі якоюсь фізичною працею. Якщо, звичайно, ця фізична праця не полягала в пограбуванні і мародерстві, чим будь-який брак міг займатися невтомно скільки завгодно часу.

 Зробивши вигляд, що вона ніби не зрозуміла, чого домагається брак, Глорія, подивившись на Ватизара, продовжила розвивати почату їй тему про надання приміщенню більш житлового вигляду. Такого, яке влаштувало б навіть її вибагливих батьків.

- Я думаю, Ватизар, тобі не важко, знайти у своєму колишньому лігві віник, ганчірку і швабру.

 Почувши, про які речі йдеться, брак шоковано витріщив на дівчину свої очі. Можна було навіть подумати, що про всі ці інструменти для прибирання, він чув уперше у своєму житті.

- Щось не так, Ватизар? – невдоволено насупилась Глорія, даючи зрозуміти, що не хоче чути жодних заперечень.

- Ну, що ти, моя принцеса. Все в порядку. - Згадавши, ким доводиться йому ця дівчина, послужливо посміхнувся пройдисвіт. - Просто, я намагаюся згадати, де тут можна знайти всі ці речі?

- Звичайно ж, у коморі, бос. – нагадав Ватизару Марк.

 Невдоволено глянувши на хлопця, який так «послужив» йому, брак, сумно зітхнувши, остаточно здав свої позиції.

- Ну, ходімо тоді хлопці до комори, за нашою тимчасовою «зброєю». Чого тільки не зробиш заради родини та короля. Хоча, може, зробимо, як пропонувала Ева? Викличемо сюди команду прибиральників?

– Ватизар! Іди за інструментами. - суворо наказала Глорія пройдисвіту, який намагався будь-якими способами уникнути прибирання. - Ти, адже не хочеш, щоб я, сама тут прибирала?

 Почувши про те, що й Глорія збирається разом із ними робити прибирання, Ватизар миттєво адаптувався під обстановку. Без жодних докорів сумління, якого в нього й не було і близько, брак виставив усе так, ніби це не він намагався відвернутися від прибирання, а члени його колишньої банди.

- Чого ж ви варті, ледарі?! - Накинувся Ватизар на хлопців. - Ідіть швидше за інструментами, або все маю робити тільки я, один! Ну і ледарі ви у мене! За що я тільки взяв вас у свою банду?

 Нічого не відповівши на несправедливі звинувачення колишнього ватажка, Філ з Марком, мовчки, рушили за ним у напрямку… як вважав брак, комори.

- Бос. - пошепки звернувся до Ватизара Філ, бо брак продовжував крокувати не в тому напрямку. – Ви не туди йдете. Комора знаходиться в іншій стороні.

 Зупинившись, Ватизар невдоволено глянув на Філа.

- Я знаю, де знаходиться комора. Просто, я вирішив оглянути фронт  роботи.

- Вибачте бос. - Зніяковів хлопець, купившись на брехню пройдисвіта.

- Гаразд. Нічого. - Вирішив зійти до вибачення хитрун. - Але, більше, не сумнівайся у моїх діях. А тепер, коли ти такий розумний, веди сам нас у комору. Хочу перевірити, чи ти пам'ятаєш сам, де вона знаходиться?

 Після того, як завдяки «чуйному» керівництву Ватизара, були знайдені, спочатку комора, а потім і інструменти для прибирання, що знаходилися в ній, все під тим же «чуйним» керівництвом брака, почалося прибирання приміщення.