Глава 11

Глава 11

 Подивившись на балкон другого поверху, агенти побачили Кірта, який стояв там з незворушним виглядом та уважно розглядав непроханих гостей.

- Кірт! - задоволено, і в той же час, якось хижо, посміхнувся Ратський – Ти на нас чекав.

- Вас чи когось ще. – підтвердив напівкровка.

- Чому ж ти не втік разом із рештою? — Повільно, щоб Кірт цього не помітив, потягнувшись до пневматичного пістолета, який лежав у відкритій кобурі на стегні, поцікавився Ратський. – Хоча… можеш не відповідати. Я й так знаю відповідь. Ти вирішив розібратися з переслідувачами.

- До чого ж ти здогадливий? – підтвердив Кірт. - Ви ж як настирливі комахи. Вам що більше нема чим зайнятися? Що ви причепилися до мене? Я, звичайно, не вбиваю людей, але для вас… можу зробити виняток. Якщо ви продовжите переслідувати мене та мою родину.

- А хіба ти не зробив цей виняток сім років тому, коли вбив мого брата! – гнівно загарчавши, кинув звинувачення Тимур.

– Якого брата? – не зовсім зрозумів його Кірт. - Ти ж людина. Або я помиляюсь?

- Так, я - людина! – підтвердив Тимур. – І мій брат був людиною! Але це тобі не завадило його вбити! Якщо ти не пам'ятаєш кого, то я тобі нагадаю, хто це був. Сергій Кружинков!

 Почувши, про кого йшлося, Кірт здивовано глянув на Тимура, а потім перевів уже осмислений погляд на Ратського.

 Зрозумівши, що атлант здогадався, полковник миттєво перейшов до дій. Негайно вихопивши з кобури пістолет, він вистрілив у Кірта.

 Буквально за секунду до цього пострілу, на балконі, ліворуч від напівкровки з'явилися двоє агентів, які відразу ж націлили на ціль їхнього захоплення, оснащені глушниками дула автоматів.

 Все закрутилося з такою шаленою швидкістю, що за цим просто неможливо було встежити…

 Швидкість, з якою Кірт, завдяки потягнутій з Ядра енергії, перемахнув через перила, стрибнувши з балкона вниз, дала йому можливість піти від дротика з транквілізатором, що летів у нього. А так само і від куль, випущених по його ногам агентами на балконі.

 Бачачи, що дротик не досяг мети, Ратський, не втрачаючи дорогоцінного часу на перезарядку пістолета, вільною правою рукою витяг з-під куртки ще один пневматичний пістолет. Менше ніж за секунду зброя була вже спрямована на Кірта, який приземлився за півтора метри від нього на підлогу.

 Проте вистрілити полковник так і не встиг. З неймовірною, невловимою для погляду та сприйняття мозку швидкістю, пістолет був вибитий з його руки ударом ноги.

 Не зупиняючись, слідом за першим ударом ногою, Кірт завдав ще одного удару з розвороту, відкинув Ратського і разом з ним агента, що стояв за ним, на кілька метрів назад.

 Забувши про те, що в його руці був затиснутий пневматичний пістолет, Тимур атакував Кірта ударом ноги. Удар потрапив атланту в спину і змусив того впасти на коліна.

 Вирішивши закріпити успіх, Тимур завдав ще одного удару ногою. На цей раз, цілячись в обличчя.

 Піднявши руку, Кірт заблокував, захищеним наручем передпліччям, ногу капітана, яка неслася в ударі до його обличчя.

 Скривившись від болю, що пронизав його ногу, Тимур, нарешті згадавши про пневматичний пістолет, який він стискав в руці, направив зброю на напівкровку, став натискати на курок.

 Але вистріляний дротик полетів у стелю, бо несподівано ноги агента злетіли вгору, і сам він полетів до вхідних дверей, відкинутий геть ударом ноги в живіт.

 Розібравшись із Тимуром, Кірт, швидко зробивши перекид убік, пішов від вистріляного в нього з гвинтівки дротика, який встромився у підлогу в тому місці, де мить тому він знаходився. Агент, що стріляв у нього, кинувшись на зближення, завдав удару прикладом розрядженої тепер гвинтівки.

 Ухилившись від удару прикладом, Кірт завдав удару ногою. Але його противник виявився доволі вмілим бійцем, і буквально в останній момент встиг блокувати цей удар своєю гвинтівкою.

 Спроба ткнути дулом у горло атланта, закінчилася тим, що Кірт, змушений знову застосувати енергію з Ядра, стрімко схопившись рукою за дуло, вирвав зброю з рук нападника.

 Агент навіть не встиг збагнути, що його вже роззброїли, як приклад його колишньої гвинтівки, вдарив його по голові.

 Відвернувшись від непритомного агента, що впав на підлогу, Кірт подивився на сходи, по яких збігали двоє агентів, які стріляли по ньому менше хвилини тому на балконі з автоматів.

 Атлант тепер чудово знав, що було слід очікувати від цієї парочки. Отож, коли ті почали спрямовувати на нього свої автомати, він, не довго думаючи, посилюючись і прискорюючись потягнутою з Ядра енергією, шпурнув у них гвинтівку.

 Неймовірна швидкість, з якою гвинтівка пролетіла десять метрів, що були до агентів, не залишила жодного шансу на своєчасне реагування.

 Та вони просто не встигли помітити ні кидка ні польоту зброї!

 Потрапивши в груди одного з агентів, гвинтівка відкинула того назад на сходи. Створилося навіть таке враження, що бідолаху просто здуло раптовим, жахливим поривом вітру, наче якусь пушинку, яка нічого не важить.

 Другий агент, який уникнув долі свого напарника, дав коротку чергу з автомата. Як і було наказано, цілячись у ноги Кірта.

 Тимур, який вже став підніматися з підлоги, злякано відкотився вбік, подалі від куль, які мало не потрапили в нього. Куль, які замість ніг Кірта, який стрімко відстрибнув убік, встромилися в підлогу поряд з капітаном.

- Ідіот! – закричав на стрільця Тимур. - Ти всіх нас перестріляєш!

- Винен. - Зблід агент з автоматом, нарешті зрозумівши, що він мало не пристрелив свого капітана.

 Поки Тимур із агентом з'ясовували стосунки, до атаки на Кірта знову приєднався Ратський.

 Озброєний тепер палицею електрошокером, він, завдаючи удару за ударом, намагався дістати встигаючого вчасно ухилятися напівкровку. Але Кірт не тільки захищався від атак полковника…

 Удари у відповідь руками і ногами, змушували Ратського викладатися на всі сто своїх можливостей.