Глава 8

Глава 8

 Разом з пролунавшими пострілами, напівкровка крутанувся на місці, змусивши широко розкритися своє пальто, яким і були відбиті всі дротики з транквілізатором, що летіли в нього.

 Але, як виявилося, стріляли лише двоє супротивників. Схоже, це були справжні фахівці, і вони розраховували на подібну відсіч на їхню першу атаку.

 Тож, за першою парою агентів, зробили постріли і інша пара агентів.

 Направивши в ноги трохи енергії з Ядра, Кірт, стрімко підстрибнув угору, де й завис під стелею вагона, упершись розставленими вбік руками та ногами в стіни коридору.

 Як тільки дротики пролетіли під ним, він зістрибнув назад вниз, при цьому, невдоволено, навіть з якимось розчаруванням, подивившись на супротивників, які почали наближатися до нього.

 Було ясно, що Кірт очікував від нападників більшого ніж звичайна спроба знерухомити його дротиками з транквілізаторами.

 Але, як виявилося, у агентів, крім пневматичних пістолетів з дротиками, були припасовані ще сюрпризи…

 Клацання пружин, які розкрили довгі телескопічні палиці, між якими, потріскуючи блискавками електричних розрядів, натяглися сітки з тонкого, але дуже міцного дроту, які перекрили весь коридор, пролунали, як винесений вирок, взятому в лещата атланту.

 Тепер Кірту й справді не було куди подітися. Крім того, хіба що відступити в купе, де була Глорія.

 Чого, само собою, він не став робити, щоб не наражати улюблену на небезпеку.

 Але у самого атланта становище було небезпечним. З двох сторін коридором до нього невблаганно наближалися агенти, які тримали перед собою електричні сітки.

 Кожна з цих сіток перекривала собою весь коридор, від підлоги до стелі, і від стіни до стіни. І вислизнути від сіток було нікуди.

 Коли сітки мали вже зімкнутися на Кірті, той, знову потягнувши енергію з Ядра, щоб надати своїм м'язам прискорення, несподівано стрибнув ногами у вікно. Вже вилітаючи через розбите вікно, він схопився руками за край рами, і, розгорнувши тулуб назад до поїзда, вибив ногами сусіднє вікно, через яке знову влетів у вагон.

 Все сталося так швидко і несподівано, що агенти не встигли нічого збагнути та зреагувати.

 Влітаючи назад у вагон, Кірт ударив ногами в спини агентів, за якими він тепер опинився. Не витримавши удару, ті впали на власну сітку, отримавши від неї електричні удари, які позбавили їх свідомості.

 Двоє агентів, що залишилися, кинувши свою непотрібну сітку, схопилися за пневматичні пістолети, які вони почали поспішно перезаряджати. Але Кірт не збирався їм дозволити це зробити. Знову зачерпнувши енергії з Ядра, він кинувся у стрімку атаку.

 За якісь три секунди, він відправив і цю парочку валятися на підлогу непритомною, завдавши кілька точних і нищівних ударів руками.

 Усунувши агентів, Кірт зайшов у своє купе і зачинивши за собою двері, подивився на Глорію, яка чекала від нього пояснень.

 Дівчина чула шум боротьби в коридорі і чудово розуміла, що він міг означати.

- Схоже, нам доведеться покинути цей поїзд. - Взявши сумку зі зброєю, повідомив напівкровка. – Тут люди Ратського. Чотирьох, я щойно вивів з ладу, але, швидше за все, їх у поїзді ще багато.

 Повернувшись до дверей, з наміром покинути купе, Кірт уже взявся за ручку, як у дзеркалі, яке висіло на дверях, побачив темний силует агента, який звисав за вікном, вниз головою з даху вагона і цілився в нього з пневматичного пістолета.

 Одночасно з тим, як дуло пістолета пробило скло і пролунав постріл, Глорія, яка не помічала небезпеки, нахилилася під підняте сидіння за своєю сумкою, а Кірт, вкотре прискорившись енергією з Ядра, стрімко відхилився вбік.

Пронизавши порожнечу, де мить тому знаходився атлант, дротик, пробивши дзеркало, застряг у двері. Зробивши крок назад, Кірт ударом ноги розбив вікно і приховане маскою лице нападаючого.

 Розкинувши руки, знепритомнівший агент, розхитуючись з боку в бік, повис за розбитим вікном на десантному тросі.

 Повернувши голову, Глорія тільки тепер побачила агента і зрозуміла причину, через яку її коханий щойно розбив вікно в їхньому купе.

- І справді, нам небезпечно залишатися у цьому поїзді. - Погодилася вона з рішенням Кірта, покинути поїзд.

- Тримайся за мною. - Віддавши команду, Кірт ступив із купе в коридор, де в ту ж мить, несподівано  до нього кинулась якась постать.

 Проте Кірт виявився швидшим за атакуючого. Швидше через свої фізичні здібності напівкровки, а так само, зробленого викиду енергії в м'язи з Ядра.

 Неймовірно сильний, стрімко завданий удар ногою, відкинув агента через весь коридор до самих тамбурних дверей…

 А в цей час у нічному небі летів Ватизар. Як і зазвичай, коли браку було нудно і не було з ким поговорити, він вів бесіду сам із собою.

- Вони думають, я не розумію, навіщо мене треба було змушувати летіти своїм ходом! Невже, вони, мене соромляться? Чого я не бачив там! Ну, так, зараз вони удвох у поїзді, весело проводять час. П'ють, розважаються, одержують задоволення! А я! Махаю всю дорогу крилами! Ну, хоч комусь зараз весело…

 Знай Ватизар, які веселощі зараз були у його друзів у поїзді, то він би сказав їм тільки спасибі, за те, що вони відправили його летіти своїм ходом, а не взяли з собою в поїзд.

 Але, всього цього пройдисвіт не знав. І тому, він продовжував заздрити «веселощам», яким віддавалися в поїзді Кірт із Глорією.

 Кірт же з Глорією, у свою чергу, тільки пораділи, що хоч брака з ними не було в поїзді. Про що напівкровка і поділився з коханою, яка рухалася за ним коридором сусіднього вагона.

- Добре, що хоч Ватизара з нами нема у поїзді. Він би своїм скигленням і докорами, підняв би зараз на ноги всіх пасажирів поїзда. Та й мене, не перестаючи звинувачував би у всіх бідах.

- Так. Хоч Ватизару пощастило зі спокійною дорогою. – погодилася з ним Глорія.

 У цей момент їм зустрілася провідниця, до якої і звернулася Глорія: