Глава 7

Глава 7

 Тільки ближче до полудня, Ватизар, нарешті, зволив прокинутися після свого міцного алкогольного сну.

 Разом із виходом зі сну та поверненням до дійсності, брак випробував на собі всі наслідки надмірного вживання місцевого міцного напою…

 Жахливий головний біль, легка нудота і нестерпна сухість у роті, мучили бідолаху, який уже шкодував, що він взагалі прокинувся.

 Зі стоном, узявшись лапою за, здавалося готову розірватися голову, мученик, каламутними, ще більше зараз опуклими очима, озирнувся навкруги.

 Було схоже, він не зовсім розумів, де знаходиться і як потрапив сюди.

- О боги! Як тільки болить голова! - Продовжуючи стогнати, сам собі поскаржився мученик.

 Нарешті, ставши щось розуміти, Ватизар рушив на кухню. Опинившись на якій, він знайшов у холодильнику дволітрову пляшку з квасом.

 Великими ковтками, жадібно ковтаючи, бідолаха став пити чарівний напій, який рятував його від спраги і дарував справжнє блаженство. Коли весь вміст пляшки було випито, брак вперше з того моменту, як прокинувся, з блаженством перевів дух.

- Хоч трохи полегшало! – задоволено порадувався за себе Ватизар. - А то ця спрага, мене мало не доконала. Жаль тільки, що квас не допоміг від цього страшного головного болю. - Невдоволено подумавши, чому це повинен страждати тільки він один, брак подивився на всі боки. – А де це Кірт? Я тут розумієте, майже при смерті, а його немає поряд! Потрібно його знайти. Може він знає, чи є в цьому домі щось від головного болю?

 Вирішивши розшукати напівкровку, Ватизар попрямував у спальню друга. Як і зазвичай, без будь-якого стукоту і попереджень, він безцеремонно ввалився в спальню свого короля, ставши з порога ділитися своїми проблемами.

- Кірт, мені терміново треба щось від головного болю. Ти не уявляєш, як вона болить! Швидше, дай мені щось!

 Звиклий завжди бути напоготові, Кірт прокинувся ще в той момент, коли брак наближався до його кімнати. Так що Ватизар, який увірвався до нього, не був для нього несподіваним сюрпризом.

 Співчутливо подивившись на свого помічника, який страждав тепер після моторошного перепою, атлант не втримався від жарту, оскільки перебував після проведеної ночі з коханою, у гарному настрої.

- Меч чи сокира, підійдуть? – поцікавився він у бідолахи.

- А як вони допоможуть мені прибрати мій головний біль? - Схоже, Ватизар ще погано розумів, і не зрозумів, що мав на увазі Кірт.

- Повір мені, вони, тебе назавжди позбавлять головного болю. - Якомога серйозніше, запевнив Кірт. І вже з посмішкою закінчив. – І, голови теж позбавлять. Щоб вона не заважала тобі своїм болем.

- Ти все жартуєш! - Невдоволено скривився мученик, якому було зараз не до всяких там жартів. Пожартувати він і сам любив, але тільки не зараз і не в такому стані. - А мені ж не до жартів. Ти тільки уяви, наскільки мені було погано, що вночі, схоже, я марив! Уявляєш, я бачив Глорію! Розмовляв з нею, як зараз з тобою!

 Почувши слова брака, Кірт глянув на ліжко поруч із собою, звідки з-під ковдри визирнула Глорія, теж тепер розбуджена Ватизаром.

- Заспокойся Ватизар, ти не марив. – Усміхнулася дівчина, здивовано відкрившому рот браку. – А від головного болю, я зараз тобі дам таблетку. І, повір, результат від цієї таблетки буде краще, ніж від того, що тобі пропонував Кірт.

 Забувши про свій головний біль, Ватизар перевів здивований погляд на Кірта.

- Коли це ти встиг…?

 Зрозумівши, що хотів спитати брак, Кірт, не ставши вдаватися в довгі пояснення, повідомив йому радісну новину. Ту саму новину, яку він сам дізнався кілька годин тому.

- В мене народився син!

 Ще більше відкривши від чергового потрясіння рот, брак якось перелякано подивився на всі боки, тут же поставивши питання, яке і пояснило його переляк і нерозуміння.

- Це ж скільки я проспав, що у вас встиг народитися син? Ну і самогон тут!

- Заспокойся. Проспав ти лише одну ніч. - Почав роз'ясняти бідолахі, який вже повністю заплутався, Кірт. – А син у мене народився через вісім місяців після того, як ми повернулися на Атлантиду. Шість років тому.

- Ну, так би й сказали одразу. - Полегшено видихнув брак, аж засяявши від радості. – Отже, я став дядьком! Де ж мій племінник?

 Почувши слова їхнього новоспеченого «родича», Кірт із Глорією подивившись один на одного, посміхнулися. Ватизар же з серйозністю продовжував.

- Напевно мого племінника назвали на мою честь!

– Його ім'я - Атлантик. – повідомила браку ім'я сина Глорія. - Вибач Ватизар, але, я назвала його на честь Кірта.

- Нічого. - Чомусь задоволено посміхнувся пройдисвіт. Відразу все і роз'яснив. - Сподіваюся, другу дитину ви назвете на честь його дядька. Ви ж не дарма, як я розумію, провели цю ніч?

- Ну, ти й безкультурний, Ватизар! - Збентежилася дівчина.

– За це мене і люблять дівчата. – Так! Скромності Ватизару було не позичати.

- Ватизар, сходи, будь ласка, на кухню, і приготуй поїсти. – попросив помічника Кірт. Потрібно було якнайшвидше відправити брака подалі, поки той не наговорив зайвого і про нього. - Як тільки ми з Глорією одягнемося, прийдемо також на кухню.

- Одягайтеся. - Знизав плечима шахрай, не поспішаючи при цьому залишати спальню. - Я що тебе, Кірт, голим не бачив! Давайте, не соромтеся.

– Ватизар! На кухню! – не терплячим заперечення тоном, наказав атлант. - А то, не отримаєш пігулку від голови.

- Іду, йду. – примирливо заспокоїв короля Ватизар. – Піду, приготую нам поїсти. Ви ж, напевно, стільки сил витратили вночі…

– Ватизар! – В один голос гаркнули закохані на брака, який миттєво шмигнув зі спальні, поки йому не дісталося від тих, про чию проведену разом ніч, він так безцеремонно натякав.

 Нарешті, знову залишившись самі, Кірт з Глорією глянули один на одного. За їхніми однаково палаючими поглядами, було зрозуміло, що вони думають про те саме…