Глава 3

Глава 3

- Як же добре пиво знімає стрес! - голосно відригнувши, задоволено  помітив Ватизар.

 Подивившись на брака, який розвалився в кріслі, навколо якого на підлозі валялося з десяток порожніх пивних пляшок, а так само пристойна кількість шкаралупи фісташок, Кірт невдоволено похитав головою.

 Поки він медитував, заповнюючи своє внутрішнє енергетичне сховище – Ядро енергією цього світу, його помічник став на самоті вже святкувати новосілля.

- Так, така кількість пива зніме будь-який твій стрес. А ось повністю заспокоїтись, тобі допоможе прибирання всього цього свинарника, що ти вже встиг тут влаштувати.

- Кірт, я не вірю тому, що чую! - Вже захмелілими очима подивившись на атланта, обурився брак. - Ти поводишся наче прискіплива стара. Краще роби, як я. Пий пиво та насолоджуйся життям. Адже у них таке гарне тут пиво! А під фісташки! Це просто щось!

 Зробивши останнє захоплене зауваження, Ватизар знову голосно відригнув. По задоволеній усмішці, що розпливлася на його морді, було видно, що це доставило йому справжнє блаженство.

 Від чималої кількості випитого пива, і без того товстий брак, був роздутий зараз немов пивне барило. Але, схоже, це хвилювало його зараз найменше. Адже небезпека минула, і ні від кого не треба було бігати, або за кимось гнатися, або з кимось битися.

- Те, що пиво тут гарне, ти маєш рацію! - Погодився з ним Кірт, перевернувши лист газети, яку читав, і від якої його весь час відволікали відрижки та балаканина помічника.

- Тоді, чому ти випив лише три пляшки? - здивувався Ватизар, незрозуміло подивившись на три порожні пляшки, що стояли поряд з Кіртом. - У нас пива цілих чотири ящики!

- Але ж це не означає, що нам потрібно відразу випити всі чотири ящики. - Не відриваючись від газети, бо він нарешті знайшов у ній цікаву інформацію, зауважив Кірт. – Тим більше, не варто забувати, що пиво діє як гарне сечогінне.

- Не проблема. - відмахнувся брак, взявши чергову пляшку з пивом. – Якщо мені захочеться відлити, то я піду та справлю потребу. Та й схоже, що це пиво на мене не діє як сечогінне. Скільки я його вже випив, і ще жодного разу не сходив до туалету. А чому? Та тому, що я - міцніший за всіх!

- Знаєш, ти, мені починаєш уже нагадувати п'яниць у тавернах. - Не відриваючись від читання газети, порівняв Кірт.

- Твої слова Кірт, мене не зачепили. - Отригнувши і одразу икнув, відмахнувся п'яничка. Помітивши ж, що напівкровка не звертає на нього уваги через читання газети, він зацікавився, що ж таке важливіше могло відвернути того від його персони. – Що ти вчепився у цю газету? Що ти хочеш там знайти?

- Вже знайшов. - Нарешті, знову глянувши на Ватизара, повідомив Кірт. – І те, що я знайшов, тобі на користь. Схоже, цього разу тобі не доведеться бути в ролі приманки.

- І що ти там такого знайшов? - Почувши радісну для нього новину, поцікавився брак, який уже встиг допити і цю пляшку пива.

 Повернувшись знову до газети, Кірт, знайшовши потрібне місце, почав читати вголос:

- На ЗЗБК-5 безвісти зник уже третій працівник за останні три дні.

- Для початку, що таке ЗЗБК? І, до чого тут зниклі робітники? - Нічого не зрозумівши з почутого, Ватизар зажадав пояснень. Йому було неясно, що такого у всьому цьому знайшов його друг?

- ЗЗБК – це завод залізнобетонних конструкцій. – терпляче почав пояснювати Кірт. – І те, що там за останні три дні зникли троє працівників, означає… що схоже, що на території цього заводу хтось полює.

– Тільки не кажи, що завтра ми йдемо на завод. - Невдоволено скривився брак. - Мене тільки від одного слова завод, нудить.

- Ідемо ми туди не завтра, а зараз. - «Заспокоїв» пропийцю атлант. – А нудить тебе не від слова завод, а від пива.

                                                           ***

 Зупинившись перед трьох метрової висоти бетонним парканом, що огороджував ЗЗБК, Кірт глянув вгору. Опустивши голову, він задумливо глянув на брака, який тупцював поруч.

- Роздягайся. - Наказ, що надійшов, змусив Ватизара миттєво зупинитися і завмерти на місці.

- Навіщо? – невдоволено насторожився пройдисвіт.

- А щоб ти звільнив свої крила, і перелетів через цей паркан. - Невдоволений суперечками брака, пояснив Кірт.

– Ти що! Зовсім того! - Своєю чергою обурився товстун. - На вулиці такий мороз! І ти хочеш, щоб я роздягся! І тільки для того, щоб перелетіти якийсь нещасний паркан!

- Добре. Як же ти через нього перелізеш? - Було видно, що Кірт не просто цікавиться, а зачіпає друга, як то кажуть – за живе. - Ти ж і так ледве ходиш після випитого пива, а тут треба лізти вгору на триметрової висоти паркан…

- Ти бос, ти й думай. – огризнувся брак. Він і справді після випитого ящика пива ледве пересував ноги. Та й головою думати, зараз не дуже й хотілося.

- Як скажеш. - зловісно блиснувши зеленими очима, з зловтіхою погодився король-перевертень. Побачивши цей погляд, який не обіцяв нічого хорошого, Ватизар злякався. Але було вже пізно щось змінити…

 Несподівано, Кірт схопив брака, і мов мішок із соломою, легко перекинув його через паркан на територію заводу.

 Закінчивши з «переправкою» Ватизара через паркан, атлант і сам поспішив перебратися на територію заводу.

 Підстрибнувши високо вгору, він схопився руками за верхній край паркану і, навіть не торкнувшись його ногами, легко перелетівши через нього, через секунду м'яко приземлився поруч із браком, який вилазив із великої кучугури.

- Ну, хіба так можна, Кірт! - Виплюнувши з-за рота сніг, дорікнув другу Ватізар. - А якби я впав не в кучугуру, а на промерзлу землю?

- Нічого б із тобою не трапилося. - Чи мені не знати, з якої висоти, ви, браки, можете падати і залишатися при цьому цілими і неушкодженими.

- Ось дякую, втішив. – обдарувавши напівкровку невдоволеним поглядом, Ватизар раптом змінився на обличчі. – Ой! Схоже, пиво проситься назовні.