Розділ 3.

Наступного дня Джилл, Заллія та Місис Саммерс залишилися вдома, а батько і Саймон вирушили з іншими ловити вампіра. Але навіть обнадійливі переконання батька й брата не полегшили переживань Заллії. Зберігати спокій було дуже важко; вона бачила, що їхня мама дедалі більше й більше переймається, а Джилл зовсім замкнулася в собі. Те, що сталося на танцях, вибило дівчину з колії. Вона не спала всю ніч, прокидалася від кошмарів. Навіть стверджувала, що чує вовче виття.

- Я місця собі не знаходжу! - не витримавши натиску переживань, викрикнула старша сестра - Я більше не можу прикидатися спокійною за таких обставин!

Джилл усе ще продовжувала просто мовчати, але раптово почула чийсь плач за вікном. Вона виглянула і побачила, що це містер і місис Локвуд - батьки її подруги. Вони йшли в бік поля. Це немов протверезило дівчину. Її раптом потягнуло туди. Вона відчувала, що сталося щось дуже погане. Джилл немов повинна була там бути присутньою, ніби померла близька для неї людина. Вона пішла туди. Заллія теж пішла з нею. Поле було буквально за кілька кроків і довго йти не довелося.

Щойно вони прийшли, то Джилл одразу ж відвернула погляд. Перед ними лежала її мертва подруга. У неї була розірвана горлянка, очі закотилися, тіло було знекровленим і стирчав із грудей величезний ніж. Вони бачили, як мати в істериці підбігла до своєї доньки, почала її притискати до себе і благати, щоб вона прокинулася. Заллія обійняла свою сестру і витерла сльозинку, що самотньо скочувалася по щоці.

- І таке буде щодня... - почувся спокійний і холодний голос - Я вбиватиму по одному на день, поки Напівкровку не знайдуть. - і збирався йти, але обернувся і вимовив - Одна маленька підказка: на безіменному пальці правої руки в неї золота каблучка з червоним каменем - вовчий рубін. І така каблучка єдина у світі.

І пішов, але перед цим кинув підступний вищир на Джилл. Їй стало від цього ніяково. Вона відсмикнула сестру, і попросила якомога швидше йти додому. Джилл ішла, намагаючись не піддаватися страху. Але раз за разом, коли вона бачила його криваво-червоні очі, ставало тільки гірше, і надія знову змінювалася жахом і панікою. Напевно, вся справа не в містичній Напівкровці, просто він знайшов собі хорошу годівлю. Так думали жителі села і сім'я Джилл намагалася тішити себе цим.  

Незабаром вони повернулися додому, і побачили брата, який вибився з сил. Він подивився на сестер і промовив захеканим голосом.

- Чорт, яка ж вона швидка...

- Хто? - тут же запитала Джилл, схопивши за руку брата.

Саймон підняв погляд і відповів.

- Дівчина в дорожньому костюмі й в чорному плащі з каштановим волоссям.

- Де?!  - знову вчепилася в руку брата Джилл - Де ти її зустрів?!

- У Північному лісі, - відповів він, м'яко прибираючи тремтячі пальці молодшої сестри, - коли збирався річку переплисти. Я тільки запам'ятав, що в неї каштанове довге волосся і червоні вогники в очах.

Заллія, опустивши очі, промовила.

- Ще один вампір... - потім поправила себе - Вірніше вампірка.

Джилл не могла слухати доводи сестри й розповідь брата. Їй і без того було погано. Вона вийшла у двір і сіла біля дров, раптово навіяли думки про вбитих дівчат, її найкращу подругу. Про тих, які загинули через вампіра. У селі почали коїтися жахливі речі. Батьки божеволіли через убитих дітей, малюки залишалися без батьків. Він вбиває всіх підряд і без розбору.

- Але ж, доведеться нелегко... Головне, її здавайся. - почувся знайомий голос за спиною.

Вона підскочила і побачила, як на неї дивився вовк, який врятував її, Заллію і Саймона. Він просто стояв і дивився на неї. Але в голові в дівчини чітко і ясно звучав його голос. Джилл зробила крок назустріч і сказала.

- Чому ти говориш зі мною? Хто ти?

Вовк нічого не відповів тільки втік у бік лісу. Джилл хотіла піти за ним, але так і не наважилася. Після танців, коли вона сказала, що з нею говорив вовк, Заллія відповіла, що чула тільки одне гарчання, Саймон підтримав старшу сестру. Здається, на тлі всього, що відбувається, вона починає божеволіти.