Розділ 2.

Увечері повернулася Заллія та одразу ж заявила, що вона, Саймон і Джилл ідуть на танці. Перші танці в житті Джилл. До сімнадцяти років їй не дозволялося відвідувати їх. Батьки це виправдовували її юним віком. Та й саму Заллію почали відпускати на танці тільки з шістнадцяти. Джилл було неймовірно цікаво і цікаво. Але щось не пускало її, якесь погане почуття. І все ж, попри всі погані передчуття, вона пішла.

На танцях Джилл була вперше. Багато молодих хлопців і дівчат від вісімнадцяти до двадцяти чотирьох років. Так вийшло, що Джилл була наймолодшою. Вона з цікавістю спостерігала за танцюючими парочками. Тут до неї підійшов високий рудоволосий хлопець і запросив її, вона із задоволенням погодилася. Кружляючи з ним у танці під заливисту музику, Джилл подумала, що всі страхи й побоювання були марними.  Раптово всі смолоскипи й багаття згасли. Запанувала  тиша, що лякає. Повз молодь пройшов високий чоловік. Він проходив повільно і час від часу кидав хитрі та колючі погляди. Потім він зупинився і холодно вимовив.

- Усе ясно... Серед вас немає напівкровки... - потім, піднявши очі, продовжив таким же крижаним тоном - Але вона десь у Стоун-Вілладж. І я вимагаю вашої допомоги.

- З якого дива ми маємо вам допомагати?! - вигукнула молода жвава дівчина, гордовито відкинувши золотисту косу назад - Ми вас не знаємо! І хто ви взагалі такий?!

Раптово його очі почервоніли, він нічого не відповівши, схопив дівчину за руку і притягнув до себе, потім встромив свої ікла в її тендітну шию. І, розірвавши їй горло, кинув на землю. Відчувши хоч якесь хоч трохи задоволення, він відійшов від неї. Перед очима молодих хлопців і дівчат постало закривавлене тіло. Вампір, дивлячись на чергову невинну жертву, витер кров із губ і відійшов убік. Його ікла стали нормальними людськими, очі набули зеленуватого кольору. Він ще раз обвів усіх поглядом і потім підійшов до Джилл. Вампір доторкнувся до її щоки своїми холодними пальцями й прошепотів на вухо.

- Я сподіваюся, ти мені не відмовиш, інакше, ти бачила, що було з бідолахою. - потім підступно додав - Мені її щиро шкода.

Заллія вибігла вперед і вигукнула.

- Не смій чіпати мою сестру, тварино!

Вампір відкинув Джилл убік і промовив уже розсердженим голосом.

- Ти напрошуєшся!

Заллія лише тихо відступила.

- Я...

І тут, звідкись (не знати звідки, казна-звідки) узявся, вискочив величезний вовк із рудуватою шерстю. Він кинув погляд на Джилл, Саймона і Заллію. Раптово Джилл почула голос вовка.

- Джилл, біжи! - потім кинув погляд на Саймона і Заллію - І ви теж.

Не стримавши здивування, Джилл вигукнула.

- З глузду з'їхати, ти ще й розмовляєш.

Вовк тільки проричав.

- Швидко!

Джилл, Заллія і Саймон кинулися не оглядаючись додому.

Пізніше, коли небезпека минула, вони зменшили крок.

- Він убив її! - закричала Джилл - Убив!

Заллія заспокоїла сестру. Але потім сказала.

- Хто він?

Саймон похитав головою у відповідь.

- Не знаю, Заллі. - потім подивився на до смерті налякану Джилл - Але відтепер з дому ні кроку, сестри. Я розповім усе батькам.

Сестрам нічого не залишалося, окрім як погодитися.

Джилл усе ще тремтіла. Вона вчепилася мертвою хваткою за руки сестри й не могла сказати й слова. Усе сталося занадто стрімко. Поява того вампіра, вовк, що з'явився з нізвідки, який їх врятував.  Її уявлення про спокійне мирне життя повністю зруйнували.

Можливо, спробують знайти вампіра і судити його, але він розірве їм пелька і вип'є кров до останньої краплі так само як і Джині, дівчині, яка виступила проти нього. Якщо ж це чудовисько не знайде напівкровку, яку шукає, то гнів, напевно, зірве на жителях села. Почне вбивати поки нікого не залишиться. Після піде в інший "Райський Куточок" руйнувати світ там.

Що ж йому зробили жителі цього села? І що ж це за напівкровка така?