Розділ 5.

Після цього Меліса замкнулася в собі. Перші кілька днів вона ходила сама не своя. Ні з ким не хотіла говорити, ночами тікала в ліс. У зграї занепокоїлися, і ватажок наказав запросити до себе Еніру. Вовчиця прийшла негайно. Ватажок церемонитися не став і попросив її знайти Мелісу.

Однієї з ночей, коли Меліса вкотре побігла в ліс, Еніра пішла за нею. Вона нагнала дівчину біля річки, та вже перетворилася на людину і сиділа, просто втупившись на своє відображення.

- Еніро, я знаю, що ти йшла за мною, - майже байдуже промовила та, - Навіщо?

- У зграї всі турбуються за тебе. - відповіла дівчина - Ти ні з ким не говориш, не допомагаєш у раді. Подумай про нас, про ватажка. Зрештою, всі розраховують на тебе.

Слова подруги розлютили Мелісу.

- А я можу бути слабкою? - кинула вона розсерджений погляд на Еніру - Мені може бути погано, Еніро! Відповідальності ніколи я з себе не скидала. Ейвел - ватажок, не я! Він ухвалює рішення, не я. - з її очей бризнули сльози. - Я завжди допомагала вам, ніколи не відверталася. Так дозвольте мені слабкість... Дозвольте пережити й прийняти дурість, яку я зробила...

Еніра зітхнула і присіла поруч із подругою.

- Ти не зробила дурниці, хороша моя. - вона обняла Мелісу й поклала їй руку на живіт, - Не називай ту маленьку грудочку дурістю.

Меліса гірко посміхнулася.

- А якщо народиться хлопчик? І буде схожий на нього?

- Буде дівчинка, - запевнила подруга.

Нарешті дівчина подивилася на Еніру.

- Звідки ти можеш знати?

- Мене цілителька навчила за енергією визначати стать дитини.

Меліса підняла брови.

- За енергією?

- Так, - пояснила Еніра - У хлопчиків вона може бути або гарячою і яскравою. Ніби сама лють в один клубок зібралася і палахкотить вогнем. Або ж надто спокійна, немов лід. А у дівчаток, ніби саме життя тріпоче. Відчувається ніжність. Ще внутрішня сила, яка притаманна всім вовкам. - вона ніжно погладила Мелісу по животу - Повір мені, у тебе буде дівчинка. Дуже сильна і незвичайна дівчинка.

І справді так і сталося. Народилася мила дівчинка. Меліса знала, що зараз вона найщасливіша на світі, але одне її тільки хвилювало - Джоно. Адже це його дочка. Нехай він погляне на неї. У цьому рішенні її підтримали всі. Людина Джоно, чи ні, все ж він має право бачити своє дитя.

Меліса вирушила в Стоун-Вілладж. Прийшовши до його будинку, вона побачила стареньку і запитала.

- Вибачте, чи не знаєте, Джоно Саммерс удома?

Бабуся підняла голову і сказала.

- А ти хто йому будеш?

Меліса трохи забарилася, відповіла.

- Я його... його... У мене від нього дитина.

- Господи боже! - сплеснула руками бабуся - А він мені сказав, що одружився з вдовою з двома дітьми.

- Що? - здивувалася дівчина. Але потім її погляд упав на маленьку біляву дівчинку шести років. Дівчинка побачила її біля воріт і тут же підбігла до неї. Меліса тоді запитала - А твій батько вдома?

Але дівчинка не звернула уваги на те, що вона запитувала, і тут же вигукнула.

- Яке у вас миле дитинча! Можна потримати?

Меліса посміхнулася і відповіла.

- Тільки не впусти.

І дала їй на руки. Дівчинка взяла її на руки й стала гойдати. Але тут вона почула голос батька.

- Заллі, скільки разів я казав тобі не кидайся на людей з порога. - потім перевів погляд на Мелісу і, удав, ніби бачить її вперше, сказав - Вона вам не дуже докучала, місис.

- Ні. - відповіла Меліса. Потім сказала дівчинці - Мені вже час, малятко.

Дівчинка віддала дитину. І подивилася вслід жінці, яка йшла. А Меліса, не обертаючись, подумала: "Як же я рада за тебе, Джоно, і як же мені боляче...". Прийшовши в зграю, вона раптом почула жахливе виття, яке сповіщало про небезпеку. Раптово позаду неї пролунав зловтішний голос.

- Головні гості прибули!

І вдарив Мелісу срібним ножем. Вона відчула нестерпний біль, але потрібно було врятувати доньку. Вона перетворилася на вовчицю і побігла назад до села. Вампіра затримали інші вовки. Ворлок прийшов за життям її маленької вовчиці. Те, що він говорив, правда. Зараз єдиний вихід приховати її серед людей. Але справлятися з жахливим болем від рани було нестерпно. Вона ледве добігла до села. Підійшовши до будинку Джоно, вона залишила дитину і завила тричі. Уся сім'я вийшла. Маленька білява дівчинка вирвалася вперед і побачила немовля, яке тримала на руках сьогодні ввечері. Молода жінка попросила доньку відійти й взяла дівчинку, закутану в ковдрочку. Меліса на той час уже перетворилася на людину і тихо прошепотіла про себе.

- Подбайте про мою Джилл...

Після цих слів вона впала на землю. Джоно не витримав від сорому і пішов. Молодий чоловік упізнав цю дівчинку. Це донька Меліси. І його... А поранена вовчиця, що сховалася в лісі, - Меліса. І вона не прийде за дівчинкою, рана була занадто серйозною. Адже це через нього вона померла. Він клявся, що буде завжди поруч, і зрештою через його страх і гидливість вовчиця загинула, і залишилася лише її маленька дочка. Заллія підбігла і заплакала.