Розділ 3.

Щойно вона дісталася додому, то побачила дивну річ. Усі раптом набули людської подоби. Одна з подруг Меліси сказала, що настали важкі часи, які всім пророкували старці. Люди й вампіри не заспокояться, поки не знайду останніх вовків. І тепер свій істинний вигляд вони можуть приймати тільки вночі. Меліса розчаровано опустила голову і нічого не відповідаючи, віднесла траву пораненим. Що ж буде тепер?! А ось що буде: їм доведеться зблизитися з людьми настільки близько, наскільки вийде, щоб елементарно вижити. А вона має спробувати зблизитися з тією людиною, щоб спробувати довести, що вони можуть співіснувати всі разом. І ще Меліса думала про слова, які сказав один зі старих пророків ще за кілька тижнів до нападу: "Ти тепер очолиш зграю. Життя всіх і кожного у твоїх руках...". Отже, тепер вона відповідальна за життя кожного? Але ж зовсім недавно вибрали ватажка! У голові вовчиці все переплуталося. Єдине, що могло відвернути від важких думок, так це нестача трав. Потрібно було йти знову на інший бік річки. Перейти в людській подобі виявилося не так-то й просто. Раніше вона могла просто перескочити або переплисти, зараз це було практично не можливо. Ноги, раз у раз, їхали на слизьких каменях, холодна вода колючими голками впивалася в шкіру ніг. Перетвориться на вовчицю, так можуть помітити люди, які так люблять полювання. І тоді дівчина пішла в обхід. Довелося йти довго. Щойно вона зібрала всі необхідні трави та вже думала йти, як раптом почула знайомий голос за спиною.

- Треба ж, це ви, Меліса. Я вже думав, що більше не побачу вас!

- Це знову ви? - сказала з удаваною байдужістю дівчина

- Так, я. - сказав хлопець з посмішкою. - Знаєте... Можете вважати мене дурником, але я не хочу відступатися від вас. Думайте, що хочете, але ви мене зачепили. Я не можу викинути вас із голови.

Меліса уважно слухала юнака. Значить не одну її тягне до цієї людини. Вона відчула це ще з першої зустрічі. Адже саме тоді його голос, рухи, очі - все пробрало до кістки. Чомусь вона вирішила, що може йому довіряти.

- Моє село розгромили інші, слабші, але водночас дуже сильні. - раптово на її очах з'явилися сльози. - Вони вважали, що роблять усе це в ім'я Бога. Вважали, що ми нечисть. Змогли врятуватися не всі. Я ненавиджу їх, ясно! І назавжди розчарувалася в людях! Мені багато говорили, що наш маєток усі ненавидять, а я свято вірила, що ця ненависть мине. І що в підсумку?!

- Мені шкода, вибачте. - винувато опустив голову Джоно. Потім узяв Мелісу за руку і сказав. - Давай я доведу, що є й хороші люди. Може, мені ви зможете повірити.

- Навряд чи. - відповіла заплакана дівчина - Мені буде дуже важко заново повірити людям.

Хлопець м'яко поклав їй руки на плечі й ніжно вимовив.

- Повіриш! Я кажу, повіриш! На початку, постарайся повірити мені. Я-то вже точно тебе ніколи не зраджу. Зустрінься зі мною завтра в цьому ж місці.

Дівчина кивнула і пішла за травами. "Чого ж він від мене хоче?! - все миготіло в її думках - Хіба я не ясно висловилася, я ненавиджу людей і не довіряю їм!". Вона все ж не знала, що їй робити. Він гарний і розумний, і... Переконливий. Може у Джоно вийде переконати її щодо людей.

Прийшовши в зграю, вона віддала трави, а сама втекла у свою печеру і в думках про те, що сталося, ненависть до людей і наполегливого хлопця, заснула. Раптово вона почула шерех. Меліса підскочила і вибігла назовні.

- Ти не у вовчій подобі. - почувся за спиною монотонний голос - Шкода, доведеться з тобою так розправлятися.

І він накинувся на Мелісу. Дівчина моментально в стрибку перетворилася на вовчицю. Перед нею стояла людина, але дивна. У його очах світилися червоні вогники, він носив чорну накидку з глибоким капюшоном. І він був неможливо швидкий і сильний. Меліса ледь встигала відбивати удари. І тут вона здогадалася, що це вампір. Але навіщо йому вбивати її? Раптово вона побачила, що він упав на землю. Позаду нього стояла Еніра - подруга Меліси.

- Ти як? - тут же запитала дівчина. Але потім побачила, що Меліса дивиться на осиковий кілок. Тоді Еніра пояснила. - Це мамин. Десять років тому Ворлок напав на нас і вбив дідуся. І це, до речі, він.  - вона показала пальцем на вампіра.

Меліса подивилася на нього, і, думаючи, що він мертвий, підійшла до нього. Але він тут же схопив її й злобно прошипів.

- Коли народиться твоя дочка від людини, яка відкине тебе, я прийду за тобою і твоєю донькою.

Меліса усвідомила те, що може щось недобре трапитися. Вона тут же перетворилася назад на звичайну дівчину. І подякувавши подрузі, пішла. Меліса була до смерті налякана і здивована його словами. Людина, яка відкине її? Про яку ж людину він говорить?

Настав день зустрічі. Меліса прийшла на те місце, де Джоно так наполегливо переконував її, що доведе, не всі люди такі погані. І цікаво послухати, як він говоритиме про людську невинність. Вона вже було зібралася йти, як раптом почула.

- Здрастуй! Я прийшов, щойно відв'язався від батьків. - почав привітно хлопець. - Ти мене давно чекаєш?

Меліса похитала головою. Хлопець дивився на задумливий вигляд дівчини. Цікаво, що цього разу? Але тут він згадав, з якою гіркотою вона говорила про напад, і тоді запитав.

- Знову на вас напали?