20

ОЛЕКСАНДРА

Мій ранок сьогодні розпочався занадто рано... А гуркіт у двері веселих фарб явно не додавав. Спустившись, босоніж, по холодній плитці, я вже роздумувала чим це мені прибити неочікуваного гостя. А гуркіт не припинявся і занадто діяв мені на нерви.

— Та відкриваю я! Кого це вже чорт..ти принесли.. Лєна? — На порозі дому стояла подруга. Її очі бігали з кута в куток, а вона сама невпевнено м'ялася біля входу.

— Вибач..що я отак без попередження, але ну.. мені терміново треба тобі розповісти!! — Дівчина ураганом залетіла в дім, на ходу роздягаючись і роззуваючись.

— Так. Стоп! Заспокойся, сядь на диван. Води принести?

— Ні, ні не треба.

— Окей. А тепер спокійно скажи, що сталося?

— Зараз я зберуся. — Подруга закрила очі на декілька секунд, а потім відкривши швидко випалила — Я вагітна!

Error. Перезавантаження системи. Лєна вагітна. Еее, що в таких випадках.. а привітати!

— Неочікувана новина. Що ж, вітаю! Іди сюди новоспечена мамуля! — Міцно обійняла подругу.

— І що мені робити?! Сашкін, я не знаю, що мені робити! Як це вийшло.

— Ну слухай... Дітей же явно не в капусті знаходять, та і з Денисом в ліжку ви не в хованки під ковдрою граєтесь.

— Та знаю я звідки діти беруться! Але ми не планували й захист використовували постійно.

— Всяке буває, ні один презерватив не гарантує стовідсоткову безпеку.

— І як мені Денису повідомити? А якщо він буде проти і я залишуся сама? Я ж нічого не знаю... — По ній було видно, ось-ось і станеться істерика

— Лєна, притормози! Вдих-видих, вдих-видих, ось так, а тепер давай послідово. Як ти дізналася, що вагітна і чи точно ти в цьому впевнена?

— Мені подзвонила медсестра і повідомила, що мій стан був пов'язаний з проявом токсикозу. А ще ось. — Вона потягнулася до сумки й витягла з неї тест з двома чіткими лініями. - Я купила його одразу після дзвінку. Сама бачиш, помилки бути не може.

— Добре. А тепер дай відповідь на моє запитання, не враховуючи Дена і його ставлення, ти рада, що станеш мамою?

Подруга опустила очі на тест і тихенько прошепотіла.

— Так... Я вже його люблю понад усе на світі. — Вона приклала руку на живіт, а по її обличчі покотилися сльози.

— От і вся відповідь! І немає чого тут сирість розводити! Іди сюди.- І знову обіймашки..як же мені цього не вистачало.

— А по поводу Дена, навіть не смій думати, що він буде проти! Гарантую, твоїй вагітності він зрадіє ще більше за тебе, якщо ще й в набридливу мамочку не перетвориться.

— Ти думаєш? 

— Я більше здивована, що ти так НЕ думаєш.

— І як мені йому повідомити?

— Ну взагалі це роблять під час романтичної вечері, якимись символічними дрібничками. Але знаючи тебе, ти не витримаєш так довго. Хоч до вечора втримаєшся?

— Не впевнена.

— Тоді, можеш хоч зараз йому подзвонити.

— Думаєш, через телефон буде простіше?

— Ну, Лєна! Не перегинай палку, ти йому ще повідомлення відправ! Хай він вже сюди приїде. Давай, телефонуй, а я поки кави зварю.

— Без цукру і..

— Ага, зараз! Тобі чай! Чи какао зробити?

— Давай вже какао.

На кухні моя маска спокою дала збій і на очі виступили сльози. Лєна вагітна...Я вже уявляю, як вона самотужки буде придумувати собі образи для вагітних і для маленького, або маленької. Вона буде прекрасною мамою...Жаль що я весь період вагітності не зможу з нею провести...

Приготувавши напої, поставила їх на тацю разом з солодощами й понесла в гостьову, де в нетерплячці вже чекала подруга.

— Ну що? Подзвонила?

— Мг...

— І що він сказав?

-"Скоро буду". Сашкін, як мені йому повідомити?

— Ну як... звичайно. Тільки постарайся трошки м'якіше, почавши здалеку, можливо.

Згодом стало зрозуміло, що поняття "м'якіше", "починай здалеку" і Лєна абсолютно не сумісні. Ну вона принаймні намагалася...Проте, реакція Дена стала реально неочікуваною

— Ну нарешті я дочекався, коли ти зрозумієш.

— В сенсі? — Подруга незрозуміло втупила погляд в коханого.

— Я лікар, Киця моя, і ти про це іноді забуваєш. А ще забуваєш, що в тебе вже два тижні затримка, судячи з того, що за прокладками мене ніхто не посилає. Останній місяць ти стала суцільним клубком емоцій. Що не ситуація, то сльози. Ну і твоя жага до солодкого збільшилася рази в три, бо я який раз виношу сміття, а там одні коробки з-під Наполеона і пачки з-під морозива. 

— А чому ти мені не сказав?!

— А як це б виглядало? "Рідна, зроби тест на вагітність, бо щось ти занадто багато стала їсти", так чи що? Я вирішив почекати. Образливо, до речі, що Сашка перша дізналася.

— Не ревнуй, татусю, — відсалютувала йому кружкою кави.

— Ну що, люба, будемо їхати додому? 

— Тааак, а ще, я б не проти чогось солоденького по дорозі купити.

— Іди давай в машину, солоденька.

Боже, любо-дорого дивитися. Ніколи не була сентиментальною, проте їх відносини такі милі. Не нудотно солодкі, а саме такі..м'які й теплі.

Подруга вже вийшла з дому, а Денис так і залишився стояти. Його обличчя вже не було таким м'яким. Воно набуло серйозного, навіть різкого виразу.

— Ти хотів про щось поговорити?

— Прочитала? — Спочатку я не зрозуміла про що він, аж допоки його голова не повернулася в сторону стола, де лежав щоденник Руса.

— Так це ти його приніс?

— Я знайшов записи Руслана в його старій штаб-квартирі. Там всього інформації за три роки життя. Далі він щоденник не вів, судячи з останніх дат.

— Я ще недочитала до кінця, там небагато лишилося. Дуже дякую тобі, за це. Я багато в чому розібралася.

— Саш, я лиш хотів сказати, щоб ти була обережна. Максимально пильнуй все, що відбувається навколо, особливо коли повернешся до Італії. Якщо Рус поїхав в Мілан по роботі, то скоро там почнеться буря і ти будеш в самому центрі.

— Почалася..Вона вже почалася, Денис. І я втекла на деякий час, але надовго тут я залишитись не можу.