17

 "21 травня

Годину тому командир повідомив мені про наступні збори, по справі "Рубікона". Не розумію, навіщо повідомляти про них зарання. Хоча ні, розумію, але сенсу не бачу. Мені дали час підготуватися, добре обдумати план, щоб представити його всім капітанам. Та мені абсолютно байдуже на всі ці мурашині війни. Вони не мають ніякого сенсу. Я занадто добре знаю Командира, щоб розуміти: своє місце він не віддасть нікому. Його не дарма по за очі називають удавом. Жертва змії-удава помирає, на справді, не від недостачі кисню, як всі думають, а від зупинки кровообігу. Так само і Осадчук, він любить повільно гратися з жертвою, послабляти смертельні "обійми", а потім знову стягувати. І коли "кровообіг" зупиняється жертва навіть не розуміє, що це кінець. А командир лиш дивиться на їх муки з лагідною посмішкою. Чи виню я Віталія? Ні. Займаючи таку посаду неможливо бути добрим і пухнастим. Тільки отак, безжалісно можна утримати владу. І доки його влада не завдає шкоди - мене все влаштовує..."

На годиннику п'ята година ранку. Кімнату освітлює лиш тліюча лампа і ледь явне враннішнє світло з вікна. А я вмостившись на дивані вже шосту годину поспіль вчитуюсь в кожну строфу щоденника, вдумуючись в кожнісіньке слово, стараючись нічого не упустити. Сторінка за сторінкою, я ніби потрапляла у минуле і дивилася на нього очами коханого. Відверто кажучи, мені було лячно, з кожною наступною сторінкою, я наче чекала на щось страшне, щось, що похитне мою свідомість. Хоча, куди вже гірше..

Прочитавши майже половину блокноту, я в повній мірі усвідомила, що весь цей час життя Руса було пеклом. Вибухи, вогонь, страх, утрати - все це буквально стало його вічними супутниками. 

А ще, я захоплювалася його розумом. Звичайно, сліпою я не була, бачила, що він чудовий стратег і аналітик, та все ж, коли прочитавши записи, по суті, потрапила у саму гущу його думок, я зрозуміла, що Руслан не просто освічена людина, він - геній. Природжений лідер, який вміє брати відповідальність, може знайти будь-який вихід, навіть з найважчої ситуації. Там де звичайна людина бачила один розвиток подій, він бачив двадцять. Рус помічав такі незначні деталі, які в результаті ставали вирішальними. Він з поблажливо-мовчазною усмішкою спостерігав за тими, хто намагався його якось зрадити чи обманути. Передбачав всі їхні кроки наперед, не даючи шанс навіть на уявну перемогу.

Та десь в середині мене затаїлись сумніви. Страх за життя коханого. Руслан ніколи не здається, завжди доводить справу до кінця. Не думаю, що і в цій операції щось зміниться. Те, що в Італії в нього була операція, я тепер навіть не сумнівалась. І я вірю, знаю, що він справиться. Та якою ціною?

Дуже важко вирахувати результат, коли не знаєш якою насправді силою володіє твій опонент. А Даміан, безсумнівно, сильний супротивник. Особливо, враховуючи його життя, не важко зробити висновки, що чоловік досвідчений і загартований, навіть не враховуючи те, що він достатньо молодий. 

Я не можу залишитися осторонь. Я не можу втратити того кого так люблю, знову. 

***

-Вона приїхала?- Чоловік зробив ковток терпкого віскі міцно зжимаючи стакан.

-Ще два дні тому, 

-Дурне, дівчисько, що ж тобі так не сидиться на місці! - Тонкий кришталь все таки не витримав натиску і розтрощився прямо у руці, впиваючись в шкіру. На підлогу впало декілька крапель крові, які змішалися з розлитим віски.

-Їй не можна тут залишатися, Осадчук рано чи пізно дізнається, що вона тут, якщо вже не дізнався.

-Саша двадцять чотири на сім знаходиться під наглядом. Якщо він до неї хоч на крок наблизиться, ми про це одразу дізнаємось.-Роздратовано промовив Ярослав.

-Якби все було так просто, Яр, я б не став тут ламати голову, як захистити Сашу. Ми з Удавом росли разом і працювали плечем до плеча десять років. Він страшна людина навіть по моїм міркам.

-Та для чого йому твоя мала? Руслан давним давно весь його з потрохами.

-А тут вже цікаво...Якщо чутки не брешуть, то Руслан зараз знаходиться на спец.завданні в Італії. І тут ситуація стає ще цікавіше, тому що декілька днів тому, туди ж відправили тіней. Значить щось явно йде не так і найближчим часом Удав готує запасний план.

-І що нам далі робити?

-Посилити сліжку втроє. Не спускати погляду з Саші навіть вночі. Навіть якщо є найменша підозра, що щось йде не так, одразу діяти. Все зрозуміло?

Хлопець роздратовано кивнув.