14

РУСЛАН

Після дзвінку Марата, я ще довго не міг знайти собі місця, аж допоки він мені не передзвонив і повідомив, що все гаразд.

 З однієї сторони те, що Саша поїхала в Україну, мені тільки на руку. Не потрібно хвилюватися, що ці всі події якось зачеплять її. Проте, з іншої,вона так далеко, я не можу побачити її і сам переконатися, що з нею все гаразд...Нікому не довіряю її безпеку. Ще й після того виступу. Раніше я думав, що Саша замішана в цій ситуації через з'язок з Боневіто. Але тепер.. Молодший Де Россі ходить за нею по п'ятам. На концерті він слідкував за нею, як коршун. Та й тоді на прийомі..вже занадто зухвало і по свойськи він звертався до неї перед публікою. Що їх пов'язує? Невже між ними щось є?

Так, треба провітрити голову.

Купивши в автоматі припаршивий еспрессо, вийшов на вулицю і запалив цигарку. Блаженство..

-Кеп!

Ч...чудово. Відпочив, дякую.

-Що, Марк?

-Тут Свят цікавився чи прочитали ви досьє, і що йому робити далі? Та й мені треба знати, що хлопцям казати. Які наші наступні дії?

-От, Марк, якби хтось інший задав таке питання, я б ще зрозумів. Не розчаровуй мене, Сержанте! Після тої свині, яку нам так люб'язно підклав Осадчук, все що нам залишилось - це чекати і слідкувати за подальшими подіями. "Каморра" затаїлись, а значить нічого доброго чекати не слідує. Слідкуємо. Все, згинь з очей моїх.

-А Святу що сказати?

-Хай до мене зайде через годину. Хоча...я сам до нього підійду.

-А..

-Йди звідси, я сказав! - В слід хлопцю полетів пустий стаканчик з-під кави, який тей вдало зловив.

-Негоже розкидуватись сміттям!

-Я тебе зараз сам розкину!

Загалом, питання Марка були абсолютно логічні, проте відповідей в мене на них не було. По факту, наша операція знаходилася в абсолютно підвішеному стані через  "допомогу " Осадчука. Тут потрібна була філігранна робота, а це просто, мов брудними  чоботами по білому покриттю.  І тепер реальність складається так, що Каморра перейде в режим захисту, що дуже обмежить нам маневри для дій. Тобто, по факту, зараз, для того щоб забезпечити себе, треба залягти на дно. 

До речі, біографія Даміана підтвердила всі мої сумніви, що до його ролі в мафії. Він дуже вдало довгий  час на публіку вдавав з себе хлопчика-мажорчика, якому по барабану на бізнес батька, але по факту має вищу юридичну освіту і був добре вихований. В інформації зазначено, що хлопець приймав участь в роботі з підліткового віку, десь через два роки після того, коли Боневіто поїхала з країни. Мдам..життя хлопця геть по голові не гладить. В дитинстві втратив матір, в юності тітку, по суті, останню близьку людину, і залишився сам на сам зі збанкрутілим батьком - параноїком. Навіть трохи шкода хлопця.

Підіймаючись по сходам до відділу IT, я роздумував чи варто давати Святу завдання. В тому лайні сам чорт ногу зломить, але інформація ніколи зайвою не буває.

- Свят, ти знову в напівтемряві сидиш?! 

-Кеп ну я...

- Що, ти?!- Включив вмикач збоку, який одразу залив яскравим світлом всю кімнату, від чого хлопець сильно зажмурився- Скільки разів можна повторювати? Мені кроти сліпі в команді не потрібні! Цінуй те що є. А якщо ні, то того що нема, я вставлю на місце. Зрозумів мене?

- Так точно, Капітане!

- Власне, чого я прийшов. Досьє прочитав, гарна робота, молодець.

- Але є ще щось.

- Ти прямо Ванга! Є щось. Мені треба, щоб ти нарив інформацію про нашу Шарашкіну контору за останні років десять і по можливості відслідковував теперешній перебіг подій.- Боже, це лице треба просто бачити.- Що ти дивишся на мене, як баран на нові ворота? Щось не зрозуміло?

- Та ні, в принципі..

- Тоді, виконуй!

- Розумію, що в цю секунду я в твоєму списку смертників, але..навіщо?

- Послухай, поки офіційно інформація не оголошена, знатимите тільки ти і  Марк. З недавніх пір ми самі по собі. Командир перейшов межу, тому я послав його до чорта.

- Воу..рішучий вчинок. Осадчук вже давно переходив межу і не раз.- Я здивувався.- Не дивись на мене так, я не сліпий, щоб не помічати очевидного. Тим паче, що база даних вже два роки підімною.

Після цієї репліки мені довелося прикласти зусилля, щоб втримати щелепу, яка так і просилася до низу.

- І чому я цього не знав?

- Руслан, при всій моїй повазі до тебе, Осадчуку я не довіряв ніколи, а ти був його наближеним.

- Як би не приємно це не звучало, та ти повністю правий. Вже занадто довго, я йшов на поводу у нього, та зараз все змінилося. Я поставив на кон усе.

- В будь-якому разі, я з тобою.

...

ДАМІАН

ВСЕ ДРАТУЄ! Мене до жаху все дратує! Нічого не можуть нормально зробити. Діставши телефон з карману, набрав начальника охорони, щоб дізнатися, що вони знайшли. Я терпляче чекав, але це вже якесь знущання.

...

- Сеньйоре..

- Не потрібно ось цих формальностей, Віталле. Розповідай, що ви дізнались.

Мовчання.

- Я не чую пояснень! Ти раптом онімів? За що я тобі плачу гроші? Для чого утримую вашу шайку ідіотів!? Щоб ти мені два слова зліпити не міг, га?

- Ми стараємося, мої хлопці не перестають шукати.. Проте, в цьому підриві не було логіки! Абсолютно!!

- Мені не треба твоїх нікчемних пояснень. Попереджую, Віталле, якщо завтра ввечері в мене не буде інформації я вас всіх приберу до біса!

- Я вас почув, постараємося зробити все, що в наших силах.

- Старайтеся, інакше моє попередження буде виконано в буквальному сенсі.

За декілька секунд після того, як закінчилась розмова, телефон в руках перетворився на кусок металобрухту.

- Чорт, чорт, чорт!

Все так невчасно. Відчуття, ніби на пороховій бочці сидиш, яка от-от зірветься. Терпіти не можу відсутність інформації і тотальну бездіяльність. Мене це просто вбиває.

Ще й  цей від'їзд Александри. Ну вже занадто невчасно вона поїхала! Як би вона не старалася приховати, та я більше ніж певен, що вона якось причетна до підриву.