10

РУСЛАН

Ми стояли перед дверима номеру, в якому жив Рустам. Мене з'їдала невтримна лють. Можливо треба було послухатися хлопців і дати їм можливість розібратись... Проте вже як є/

Двері повільно відчиняються і ось на мене вже вже направлений здивований погляд. Я роблю крок, Рустам назад, крок, назад, і так допоки хлопець не наштовхнувся на стіну.

Я дивився на нього не відводячи погляд, нічого не говорячи при тому. Ми обоє все прекрасно розуміли. Рустам порушив, як мінімум два негласних правила. За це має слідувати вирок, але мені треба було дізнатися інше.

-Хто?- Він не міг прийняти рішення сам. Так, капітан Тигрів був досить амбіційним і часто робив необдумані вчинки, але ніколи не порушував правил між командами.

У відповідь я отримав мовчання. Насиллям і допитами я нічого не дізнаюсь, Рустам непробивний, за що його, власне, я його колись взяв на службу. Що ж підемо іншим шляхом.

-Послухай, я не хочу зараз витрачати час, якого і так мало, на те, щоб собачитись, тим паче з тобою. Ми служили разом два роки пліч-о-пліч. Ти, як ніхто інший знаєш мої принципи і те, які наслідки за їх порушення. Виконував наказ-я розумію. Проте, тобі не повідомили, що в результаті, в зоні ризику може опинитися близька людина.- Хлопець зблід. Він дуже добре пам'ятав яке покарання чекає на тих, хто вчинив замах на життя когось з ближнього кола. Справа в тому, що колись Рустам був частиною Антанти. Він був четвертим, кого я вибрав і став найкращим моїм "творінням" серед інших. На той момент наша четвірка була вже цільним готовим складом, бездоганним складом. Тоді ми вирішили укласти деякі правила, постулати, які ніхто, ні при яких умовах не мав порушувати. Одним з них було правило про третє коло. Загалом, у кожної людини є три кола спілкування: перше коло- найбільше, це знайомі; друге-більш обмежене, друзі; а в третьому колі стоїш ти сам, тому що зазвичай людини ближче для неї, ніж вона сама не існує. Але є одне виключення: іноді в нашому житті з'являється людина (зазвичай, вона одна), яка стає для нас цілим світом, вона буквально заполоняє тебе собою. Її бажання, плани, цілі ти ставиш вище своїх, її біль - найгірша мука для тебе, її щастя - твоя найбільша радість. І це не обов'язково кохана людина. Ближні люди стоять разом з тобою, бо вони є частиною тебе самого і цінуються навіть більше ніж своє життя, тому вони були абсолютно недоторкані. За порушення цього закону, діє правило "зуб за зуб". Рустаму просто пощастило, що з Сашею не сталося нічого невиправного.

- Я не міг інакше..- Ледь вимовив хлопець.

- Розумію...Ім'я Рустаме, мені потрібне ім'я.

- Командир. Він дав наказ.

На моєму обличчі з'явилася натягнута усмішка, а в повітрі повисла важка давляча тиша.

- Хто був ціллю?

- Мені не сказали, просто назвали адресу.

- І ти навіть нічого не дізнався?- Скептично піднявши брову, спитав.

- Дізнався, звичайно, я на "голе" завдання не йду. Офіс належить Боневіто, логічно, що і ціль вона.

- Що ж капітане, можеш бути вільним.

Він майже вийшов з кімнаті, але перед виходом я його спинив і схилився, так щоб він почув наступне:

- Не розчаровуй мене, Рустаме. В слідуючий раз все може закінчитися гірше, чуєш мене, ГІРШЕ. Власноруч пущу кулю тобі в голову. Командир десь там, в Україні, сидить в офісі, а я поряд. Розумієш?

- Ти знаєш, я смерті не боюся.

- Знаю, але твоя смерть матиме наслідки для всіх, хто поряд з тобою. Чи готовий ти брати відповідальність за ці наслідки. - Хлопець відповіді не дав, однак вона і не потрібна, відповідь була і так відома. 

Голова нещадно розколювалася, проте є ще одна справа яку треба вирішити.

Приїхавши до офісу, відпустив хлопців працювати, а сам пішов в кабінет. Треба здійснити відеодзвінок, щоб остаточно переконатися правильності в своїх рішень.Через декілька хвилин трубку підняли і на екрані показався силует Віталія Евгеновича. Він сидів у своєму напівтемному кабінеті за столом, в'яло перебираючи документи.

-Доброго ранку, Соколе. Як раз хотів подзвонити, дізнатися, як справи просуваються.

- Доброго, командире. Поки все спокійно, скоро буде готовий звіт, щоб можна було ближче з деталями ознайомитесь. 

- Цікаво, а мені пташка на хості принесла дещо іншу інформацію..- Задумливо протягнув чоловік.

- Хм, і яку ж?

- В офісі молодшої підозрюваної відбувся зрив.

- А, ви про це несуттєве непорозуміння? Все вже вирішено.- Мій байдужий вигляд, не дуже йому сподобався.

- Так швидко? Ти б'єш всі рекорди, Руслане.

- А що тут, власне, вирішувати, коли підривник, твій колишній солдат.- На обличчі Віталія Євгеновича не здригнувся жоден м'яз. Непробивний, сучий син.- Думав, я не дізнаюся, командире? Якщо не помиляюся, п'ять років тому, на початку служби, я попереджав, що пообрубую кінцівки по лікоть, якщо ви їх протягнете в сторону Саші.

- Вона у справі, Соколе. Хочеш ти, чи не хочеш, але вберегти її від цього не зможеш.

- Ти перейшов межу, Командире. Я довго закривав очі, і на Флориду, і на Тайфун, і на Балі. Так, я знаю про всі ваші справи. Але цим вчинком, ти перечеркнув усе. Віднині, справою Каморри, Антанта займатиметься самостійно, без втручання "Офісу". А вже після закінчення, ми припиняємо діяльність в межах вашої спеціалізованої воєнної коаліції.

- Ти заключив контракт...

- Вважай, він розірваний.- Перебив його напівслові.- Я виплачу компенсацію за кожного бійця. 

- Що ж твоя справа. Дивись, щоб своїм рішенням ти не викопав собі яму.