7

ОЛЕКСАНДРА

Я поверталася з вранішньої пробіжки, наспівуючи мелодію, що грала в навушниках. Підбігаючи до провулка, що недалеко від дому, побачила сірий Land Rover. Дивно, адже його ж я бачила на головній вулиці, де крюк робила. Будь ласка, хай це буде не те, про що я думаю... Минуле не повториться! Чи може в мене параноя?

Раптом, двері автомобіля відчинилися і за ними показався знайомий силует.

Даміан..

— Ти слідкуєш за мною, чи що?! — знявши навушники, крикнула йому.

— Ну взагалі то, я випадково тебе побачив на вулиці Данте. Хотів привітатися, поговорити, але ти не почула, от і довелося їхати по слідах. Нема мені більше чим займатися, піджидати тебе всюди, — зверхньо пирснув чоловік.

— Дуже сподіваюся на вашу розсудливість. Так, про що ви хотіли зі мною поговорити?

— Я хотів запросити вас на свято, в домі мого хорошого друга. Він не так давно став головою данського філіалу і через неділю від'їжджає.

— То я тут до чого? В якості кого я там буду?

— Як моя супутниця, звичайно.

Надіюсь він шуткує? А ні..на жаль, на обличчі всі ознаки серйозності.

— Ви уявляєте, що з цього вийде? Поповзе багато непотрібних чуток, особливо, враховуючи минулий захід, де я була "спец гостею". Мені не хочеться проблем і непотрібних запитань від преси.

— І чим я можу "запятнити" вашу кришталеву репутацію? По моєму, я не найгірший представник для Вас.

— В тому то і справа — мені не потрібні ніякі "ПРЕДСТАВНИКИ". Я віддаю перевагу самотності. Нам більше немає про що говорити. Сподіваюсь, таких випадкових зустрічей більше не буде. Інакше, я змушена буду звернутися в поліцію.

Вже розвернулася, щоб піти, коли відчула міцну хватку на своїх зап'ястях. Шкіру опалило жаром, а тіло мілко-мілко затрясло.

— Алексо, я не розумію...Що з тобою не так?

— В..відпусти.. — ледь промовила крізь зуби.

— Спочатку, дай відповідь.

Свіже повітря за відчуттями, стало геть спертим, а дихати виходило лиш рваними ковтками. Декілька разів я намагалася просто висмикнути руку, але не виходило. Даміан продовжив ще щось бормотати, проте, я вже нічого не чула. Мозок, ніби перемикнувся в режим самозахисту і я згадала те, про що давно забула. Ну принаймні я так думала. Різко піднявши наші руки до гори, три рази прокрутилася під ними й заламала за спину. Почувши характерні звуки, відскочила від чоловіка на крок назад, навіть не розуміючи, що роблю. Він дивився на мене не менш здивованим поглядом. Так само, на інстинктах, я побігла. Просто побігла, без зазначеного напрямку, аби кудись.

Ноги принесли мене до під'їзду багатоповерхівки, в котрій проживаю. Забігаючи у квартиру, закрила двері на два замки й направилася в ванну кімнату, щоб ополоснути обличчя холодною водою. 

Торнадо.

Той прийом, що я використала, називається "Торнадо". Він був один з перших, які Кір змусив мене вбити собі в голову на підкірку свідомості. Його зазвичай використовують, щоб просто заламати руку, але завдяки оцим трьом вивертанням і різкій зміні положення руки, голівка плечової кістки зміщується вперед, і людина відчуває різкий біль, як при переломі, а в результаті вивих плеча, який треба вправити найближчим часом.

Я не хотіла використовувати такий радикальний метод...Це був абсолютно спонтанний крок. Дуже надіюсь, до мене найближчим часом не заявиться поліція. В кінці — кінців, можна сказати, це був самозахист.

— Самодур. Кретин рідкісний!

Потрібно зателефонувати Сесіль, можливо вона знає, що з цим робити, все ж це її племінник. Тим паче мені не завадило б запевнитись, що мій самозахист не сприйняли, як загрозу.

— Слухаю, люба. Щось сталося?

— Привіт, Сес. По правді кажучи, сталося. В мене відбулася неприємна сутичка з Даміаном.

— Так. Не через телефон. Ти зараз вдома?

— Мг..

— Тоді, їдь до мене.

— Вважай, я вже однією ногою в тебе.

— Чекаю.

Швидко прийнявши холодний душ, переодягнулася, погодувала Хеппі й поїхала до Сесіль додому. Вона жила неподалік від своєї студії. Коли я приїхала, жінка сиділа у дворі на гойдалці.

— Скільки ти тут на мене чекаєш?

— Вийшла, після нашої розмови. Ходімо в дім, ти сьогодні їла щось?

— Не встигла ще.

— Ну тоді, я замовлю нам доставку, бо у самої ще крихти в роті не було. А ти поки розказуй, що у вас там  відбулося.

У міру того, як я розказувала, очі Сес все більше походили на п'ять копійок. Під кінець, вона просто шоковано дивилася на мене, ніби вперше побачила.

— Ти хочеш сказати, що змогла отак просто вивихнути руку Даму?

— Ну..це було не просто, але в цілому — так. Тепер у мене два запитання. Чи варто мені чекати поліції й чому ти сказала приїхати? Боялася, що нас можуть прослухати?

— Першого точно не варто боятися. Даміан ніколи в житті не заявить про те, що його побила дівчина. Що стосовно другого питання, так. Я не можу бути впевнена, проте вирішила перестрахуватися про всяк випадок. 

— Хто?

— Моя сім'я.

— В сенсі? Лореццо, Даміан? Навіщо?

— Ох, Алексо це все дуже важко пояснити. Брат має набагато більший вплив, ніж здається. Боюсь навіть я не можу знати наскільки

— А ти спробуй. Сесіль, я вже давно зрозуміла, що у твоїй історії чорт ногу зламає, але ми вже понад п'ять років разом, ти знаєш про мене мало не все, а я й досі нічого не знаю про тебе.

Сес окинула мене важким поглядом, потім сіла навпроти й дивлячись кудись крізь мене, почала розповідати.

— Як ти сама бачила, мої відносини з сім'єю мають важкий, натягнутий характер. Так було не завжди. Я народилася коли, Лореццо було десять років, в нас були різні матері. Так, наш батько був далеко не святим і вірним. На жаль, моя мама померла, народжуючи мене. Звичайно ж, батько не був останнім покидьком, і дочку свою не залишив би. Ба більше, за його словами, я була бажаною дитиною. Він мене забрав у свою сім'ю і віддав на виховання законній дружині, Аделіні. Не скажу, що вона була поганою матір'ю, але назвати нас близькими, теж не можу. А от Лореццо...він з перших днів став моєю найближчою людиною, опорою, не дивлячись на різницю у віці. Все дитинство і юність він був поряд. Він сидів зі мною ночами, тому що я боялася монстрів, допомагав, коли хворіла, вчив зі мною домашні завдання, заспокоював, коли я знаходилася у відчаї, навіть побив першого хлопця, який посмів мене образити. Лореццо був справжнім старшим братом. Я любила його більше за всіх на світі, готова була на все заради нього.