1.

   Розплющивши очі, перше що я побачила- був балдахін. Дивний рожевий балдахін. У мене ніколи і ніякого не було. Але якби і був, то точно не рожевий. Друге, що я зрозуміла, мені, вибачте, мокро. Чому? Я випила сік в ліжку, вилила його на себе і заснула? Та ні. Я ЩО?! Напудила у лiжко? У 45 то років ?! Ніколи не страждала подібними проблемами. Взагалі, що відбувається? Треба встати. Мені ось прямо зараз треба встати! Так. Беремо себе в руки і встаємо! Встаємо я сказала ! Чому не виходить ?! Мене паралізувало, напудила і хтось повісив наді мною балдахін рожевого кольору з бантиком. Шок. Нерозуміння. Істерика. Років 10 вже точно не плакала. Я доросла, самостійна, впевнена в собі жінка. Чоловіків надійних ніколи не було поруч і все завжди тягнула на собі. Будинок, робота, син ...

     Все як у всіх. Мріяла, звичайно про велике і чисте. Але де ж взяти то її в двадцять першому столітті. Жіночоподібні мужики. Жінки, схожі на ломових коней. Все. Накрило. Здрастуй істерика! Довела себе.

   З очей побігли солоні сльози. Почала тихенько схлiпувати. Слух вловив шурхіт. Цікаво. Ура! Виходить я не одна. Поруч хтось є.

-Люди-и-и-и!!!! - хотіла крикнути я, але замість цього було:

-Уа-а-а-а-а !!! - що ?! Хто це кричав? Я?

    Тримайте мене семеро. Тільки зараз вийшло підняти руку і розглянути її. Чудова така рука. Коротко підстрижені ноготочки, маленька долонька з коротенькими пальчиками і ямочками замість кісточок. Гасіть світло. Це була коротенька малюсінька ручка дитини. Я б навіть сказала грудничка.

-Ой, а хто це у нас відкрив очі? А хто це такий солодкий пірожочек прокинувся ?! Біжи до матусі будемо міняти пiдгузон`кi! - і подібне воркування тривало ще добрих пару хвилин.

     У голові порожньо. Впевнена, що очі зараз розміром з Місяць. Немає слів. Одні емоції. Я сплю і мені сниться страхiття. Інакше як можна пояснити, що надто велика жінка легко підхопила мене на руки (!) І притиснула мою щоку до своєї. Ну як щоку. Її щока була розміром з мою голову. Я потрапила в країну ліліпутів? Стоп, навпаки. Я потрапила в країну Гуліверів? Ущипніть мене! Пора прокидатися. Розбудіть мене хто-небудь! Де ж ти мій проклятий будильник з колись улюбленою мелодією?

    Гулліверша не припиняла мене тискати і воркувати. Не скажу, що це було не приємно. Хоча, звичайно, гарного теж в цій ситуації мало. Я так поводилася з синочком, коли він тільки народився. Прямо з'їсти його хотілося. Але так, то син, я ж для неї абсолютно стороння жінка.

    Виглядала леді вельми миловидно. Фігуриста брюнетка з ідеальними пропорціями пісочного годинника, злегка кирпатим носом, пухкими губами і яскраво блакитними очима в обрамленні густих чорних вій робили її схожими на ляльку, тільки погляд людини, яка багато чого бачила у життi. Коkb вона на мене дивилася, в ньому плескалась така безмежна любов, що відразу хотілося відповісти тим же. При цьому зовні, я б не дала їй більше тридцяти п'яти років.

   Чому вона мене сприймає за дитя? Хоча судячи з руке- я і є дитина. Свідомість хлопнула дверима і вимкнула світло.