Розділ 29

Емма

Наступні кілька днів перетворюються на дивний, позбавлений будь-яких барв калейдоскоп. 

Проєкти рухається просто ідеально. Усі роботи на об'єкті киплять, як годинниковий механізм: з Костею чітко обговорили всі процеси, співробітники зробили необхідні закупівлі й передзамовлення рослин, кошториси підписані, а рахунки оплачуються з філігранною точністю. Я отримала те, про що мріяла — повний карт-бланш, відсутність бюрократії й масштабний проєкт у портфоліо.

Тільки чомусь ця ідеальна картинка здається абсолютно мертвою. Немає жодного відчуття тріумфу чи перемоги.

Віддавши частину контролю колегам та виконробам, я раптом опинилася з купою вільного часу, який раніше мріяла мати. Але зараз цей час тисне на мене, мов важка бетонна плита. Раніше кожна вільна година була заповнена думками про роботу, терміни, реорганізацію студії й... про заняття з Емілією.

Сьогодні вже четвер. У календарі на 17:00 досі висить короткий запис:

Емілія.

Я дивлюся на ці шість літер кілька секунд і розумію, що більше не знаю, навіщо вони там. За весь цей тиждень у нас не було жодного уроку. Кирило скасував перше заняття через помічницю, написавши короткий коментар про форс-мажор і завантаженість. Потім так само сухо скасував друге, але вже без жодних пояснень. Жодних особистих дзвінків чи повідомлень. Тепер усе вирішується через секретаря. Він більше не пише й не дзвонить з особистого номеру.

В мені наростає почуття провини за те, що трапилося в кабінеті, й за мої ж власні слова, якими я звела між нами цей професійний кордон. Я страшенно сумую за дівчинкою. Прив'язалася до неї набагато сильніше, ніж думала. Усвідомлення того, що через мою категоричність постраждала дитина, яка чекала на наші зустрічі, ріже по живому.

Не витримуючи всього цього і набираю Кирила. Серце калатає десь у горлі, руки охоплює легкий тремор.

— Доброго дня, — замість нього в слухавці лунає сухий, бездоганно ввічливий голос його секретарки. 

— Чим можу допомогти? 

— Доброго дня... — я ледве тамую тремтіння в голосі. — Я хотіла уточнити щодо занять з Емілією. Ми пропустили вже кілька днів, і я б хотіла узгодити графік. 

— Я неодмінно передам Кирилу Олександровичу ваше прохання, як тільки він звільниться. Він зателефонує вам.

Як і очікувалося — він не зателефонував.

У голові вирує безліч думок. Чому він раптом став таким холодним і жорстким? Невже справді вирішив покарати мене за те, що я відштовхнула його тієї ночі? Невже його образило настільки сильно, що тепер він навіть не хоче говорити зі мною особисто? Або, можливо, вся та теплота, яку я бачила в ньому останні тижні, була лише частиною гри, яку я так і не навчилася розуміти?

Зневірившись, наступного дня вирішую поїхати до нього в офіс. Але й там мене спіткає невдача. Дівчина на рецепції лишь безпорадно знизує плечима й відповідає, що Кирило Олександрович виїхав на об'єкти й сьогодні в офісі більше не з'явиться. Але вона неодмінно передасть, і він зі мною зв'яжеться.

«Зі мною зв'яжеться» — це словосполучення починає дико бісити. Він думає, що може так легко позбутися мене без жодних пояснень? Ні. Я чекала й так довго, а зараз хочу дізнатися справжню причину його поведінки. Нехай скаже мені все в лице! Я хочу ясності й розуміння того, як надалі ми будемо співпрацювати. Уникати мене надумав! Засранець. На таке ставлення точно не заслуговую ні я, ні будь-хто інший.

Цілий день я провела в очікуванні, постійно тягнучись до телефону, бо раптом я не почула і він дзвонив, або хоч написав повідомлення. У голові пролітає думка, що він боягуз... Хоча на перший погляд і не скажеш. Він більше схожий на чоловіка, від якого руки холонуть, бо його крижаний погляд викликає трепет, що аж проймає дрож.

Вечір зустрічаю в порожній квартирі та без найменшого настрою. Невизначеність і нерозуміння ситуації добивають з кожною хвилиною. Заціпеніло дивлюся в одну точку, знову й знову проганяючи причини й наслідки своїх дій.

У темній кімнаті спалахує екран телефону від сповіщення — на пошту прийшов лист. Лист від Кирила.

Я нервово відкриваю його, але перші ж рядки змушують моє серце забути свою основну функцію.

Тема: Щодо занять з Емілією та умов договору

Еммо, вітаю.

Вимушений повідомити, що ми припиняємо ваші додаткові заняття з Емілією. Вдячний вам за виконану роботу, професійний підхід та чудове ставлення до моєї доньки. Вона дійсно зробила великий прогрес під вашим керівництвом. Вам вдалося за такий короткий період ще більше закохати її в живопис.

Розумію, що терміни нашої домовленості були скорочені за моєю ініціативою, тому повністю приймаю свою поразку у нашому парі. Коли визначитеся з тим, якою буде ваша винагорода, повідомте про це мою помічницю. Ваше бажання буде виконано.

Усі поточні питання щодо ландшафтного дизайну надалі прохання вирішувати виключно через Костю або технічний нагляд.

З повагою,

Кирило.

Телефон випадає з моїх пальців на диван. Розумію, що прийшов кінець. Повний, кінцевий і безповоротний.