Розділ 19

Емма

Уся неділя перетворилася на суцільну м'ясорубку моїх думок. Я майже не спала, безкінечно прокручуючи в голові той момент із суботи, коли наші очі зустрілися. Ця його хижа, прониклива посмішка, це раптове усвідомлення в його зіницях... Воно переслідує мене, бо я гадки не маю, що буде далі. Як він відреагує? Чи мені самій потрібно підняти це питання?

Але ж це він має вибачатися за те, що розпустив руки! Я, звісно, не пишаюся тим, як вчинила. Зараз, коли можу спокійно подумати, розумію: існувало щонайменше десять способів вийти з тієї ситуації без такого трешу. Але в ту мить я просто смертельно злякалася. А потім розлютилася й вирішила переграти його його ж зброєю. Він чекав від мене покірності — я дала йому це ілюзорне відчуття переваги, а коли він втратив пильність, показала, як сильно він помилився.

Зранку наш спільний чат «Тріо» просто вибухав від повідомлень. Матвій з самого ранку закидав нас мемами та рілсами, паралельно стібаючи закохану Діану приколами про заміжжя, а мені спамив фотками котів. Я була б йому мега вдячна, якби він не тегав мене в кожному з десяти повідомлень поспіль.

 Матвій, тобі не треба в твою качалку 🙄

Матвій: Хвилюєшся, що я втрачу свою сексуальність? 

 Хвилююсь, що ти не туди направляєш свою енергію.

Діана: Заткніться обоє! Чому спам з самого ранку?! Ми тут взагалі-то спати намагаємось. 

Матвій: Вночі треба спати! А зараз ранок. Давайте зі мною на пробіжку на Труханів? 

У мене немає сил навіть ногу з-під ковдри висунути, яка пробіжка…

Матвій: Ого, хтось гуляв цілу ніч? 😏

Діана: ???

Якби ж. 

Думала занадто багато, взагалі заснути не могла.

Матвій: Я так і знав, що ти не можеш без мене засинати!

       Народ, без жартів. Здається, він мене згадав. 

   Впізнав. 

   Я взагалі не знаю, що робити. 

Діана: Поговори з ним. Одразу розстав крапки над «і».

Матвій: Стоп! 

Матвій: З ким?!

Матвій: Що я знову пропустив 😳

Діана: Виявляється, вона кілька місяців тому хотіла відкусити член своєму новому клієнту — Кирилу Яблуновському. 

Матвій: Ну ти й фортова, подруга! 

Матвій: РЕСПЕКТ! 😂

Та який респект, я тепер просто сивію від думки, 

як завтра все пройде... 😭

Матвій: Якщо цей тип буде знову приставати або бикувати — одразу дзвони мені. Я приїду й швидко поясню йому правила етикету. 

Ти найкращий! 🥹❤️

Діана: Ми поряд. Все буде топ! ❤️

❤️❤️

Їхній гумор і підтримка трохи заспокоюють і повертають мені самоконтроль. Зрештою, чому це я маю труситися й бігти?! Я не зробила нічого протизаконного. У ту ніч у клубі я захищалася від нахабного чоловіка, який переплутав мене з легкодоступною дівчиною. Це він поводився жахливо й безпардонно. Провина повністю на ньому, а не на мені. Це йому має бути соромно!

Щоб почуватися максимально впевнено, обираю свій найсуворіший образ: білосніжна сорочка, бежеві штани з високою талією, гладко зібране волосся й мінімум макіяжу. Я йду туди як професіонал, і мені не страшні жодні наслідки. Не хоче співпрацювати — це його проблеми. Він утратить крутий проєкт, а я легко знайду іншого клієнта.

О десятій ранку я вже стою перед масивними дверима його кабінету в головному офісі. Секретарка привітно усміхається й просить зайти. Роблю глибокий вдих, відчиняю двері й заходжу.

Кирило сидить за великим дерев'яним столом. На ньому бездоганний темний костюм, сорочка в тон, дорогий годинник на зап'ясті. Він зібраний, діловий і абсолютно спокійний.

— Доброго дня, Еммо, — його голос лунає рівно, без жодного натяку на загрозу. — Проходь, сідай.

— Доброго дня, Кириле, — підкреслено стримано відповідаю я, сідаючи навпроти й викладаючи на стіл папку з кресленнями та візуалізацією.

Я починаю презентацію, детально розгортаючи остаточний варіант ландшафтного дизайну для його будинку. Я гармонійно вплела в проєкт усі ті ідеї, які ми «намалювали» з Емілією: затишну зелену зону з великими деревами, гойдалку, акуратні доріжки й правильне планування навколо майбутнього басейну, а також усі технічні зміни, які ми узгодили на минулій зустрічі.

Намагаюся говорити чітко, аргументовано й впевнено. Але з кожною хвилиною це стає робити дедалі важче. Фізично відчуваю на собі його важкий, проникливий погляд. Кирило майже не дивиться на візуалізацію. Його погляд раз у раз повертається до мене — спокійний, уважний, надто зосереджений. Він ніби вивчає мене заново. Відчуваю це кожною клітиною тіла.