Розділ 18

Кирило

Емма пішла, а я сиджу у вітальні й чекаю, поки прийде Галина, щоб залишитися з Емілією. На сьогодні в мене запланована співбесіда з кількома кандидатами на посаду няні. Але зараз мені взагалі не до них.

У голові крутиться лише одна думка. Я нарешті зрозумів. Нарешті згадав, чому її обличчя здавалося мені таким знайомим і де саме я бачив ці палаючі блакитні очі...

Кілька місяців тому

Я відчиняю двері туалету й оглядаю приміщення з щирим роздратуванням. Кабінет був зайнятий другом, тому власною вбиральнею скористатися не вдалося. Користуватися загальним туалетом у власному клубі я терпіти не можу, але сьогоднішній вечір вирішив остаточно перевірити моє терпіння.

Коли я залишив наш спільний кабінет, той бовдур запевнив, що в боргу не залишиться й організує мені «втішний приз». Останній рік він дуже хвилюється за моє інтимне життя, а точніше — за його відсутність. Cекс присутній у моєму житті, але, порівняно з минулим досвідом, я майже монах.

— Друже, розслабся! — сміявся він, плескаючи мене по плечу. — У тебе коли востаннє був секс? Я тут бачив одну свою хорошу знайому, вона тобі швидко зніме цю напругу!

Я лише похитав головою.

— Обійдусь.

— Та перестань, Кириле. П'ятнадцять хвилин — і повернешся до свого серйозного обличчя, — я нічого не відповів і просто вийшов.

Ну що поробиш, коли мужику сперма в голову вдарила й він хоче відірватися тут і зараз? Хіба я не виручу друга й не поділюся кабінетом на п'ятнадцять хвилин? Не думаю, що він здатен на більше.

Відколи в моєму житті з'явилася донька, секс перетворився на щось із геть іншої галактики. Батьківство виснажує, проте з кожним днем наш зв'язок із Емілією стає дедалі міцнішим. Я все частіше можу залишити її на няню, і вона вже не плаче, а відпускає мене спокійно й без капризів. У такі дні я виходжу на полювання. Мене завжди заводив сам процес: флірт, доторки та легка гра. Мені подобається, коли дівчина не кидається мені на шию після одного лише погляду. Шлях до мети збуджує мене завжди сильніше, ніж кінцева ціль. Але сьогодні я все ж вирішив скористатися подарунком друга.

Виходжу з кабінки й зупиняюсь, бо біля дзеркала стоїть ефектна блондинка, підфарбовує губи й щось тихо підспівує собі під ніс. Вона так апетитно відставила дупу, що мій член моментально реагує — картинка миттєво збуджує.

Невже це і є мій подарунок? 

— О, швидко він усе влаштував, — підходжу й стаю позаду на невеликій відстані, спостерігаючи в дзеркалі, як дівчина злегка облизує губи, прикушує нижню й усміхається. — Ти прямо тут вирішила це зробити?

— Не бачу жодних проблем, — відповідає вона, навіть не повертаючись і продовжує далі розглядати себе в дзеркалі.

Я підходжу ближче, щоб краще її роздивитися. Тьмяне світло та алкоголь у крові трохи розмивають зір але навіть це не заважає зрозуміти що вона красива і до біса сексуальна. А це плаття не залишає місця для фантазій так і манить його зняти бо вона і так мало що прикриває. Бажання взяти її тут і зараз спалахує так раптово й потужно, що я готовий плюнути на всі правила й нагнути її просто тут, на цю раковину.

— Ну, ти нічого така...

— Полегше, мачо, бо зараз отримаєш за свої слова.

Я посміхаюся. У її голосі немає тієї солодкої, награної покірності, яку зазвичай демонструють дівчата, коли розуміють, навіщо їх привели до чоловіка. Підходжу ще ближче й повільно проводжу долонею від її плеча вздовж руки до талії, намагаючись розгледіти її риси. Напівтемрява залишає надто багато простору для фантазії. Цікаво, що ховається за цією впевненою поведінкою. Мені подобаються дівчата з характером. 

— Ей, руки прибрав!

— Хочеш пограти в недоторкану? Я такого не люблю. Але якщо дама просить...

— Не знаю, що ти собі там надумав, але цього точно не буде.

Я примружуюся, хочу зрозуміти що за гру вона веде. Невже набиває собі ціну? 

— Добре, зрозумів. Скільки зверху треба дати?

Вона повертається й дивиться на мене кілька секунд так, ніби не може повірити у почуте.

 — Ти думаєш, що все можеш купити?

— А хіба ні?

— Я так зрозуміла, що безплатно тобі вже давно ніхто не дає.

Я починаю щиро сміятися. Серйозно? Чути подібне від ескортниці дуже смішно. 

— А ти даси?

— Не займаюся благодійністю. Не маю слабкості до малих і невмілих. 

Моя посмішка миттєво згасає. Що вона зараз сказала?! Це вона на мій розмір натякає чи просто вирішила перевірити, наскільки далеко може зайти? Я вже відкриваю рот, щоб жорстко поставити її на місце, але в цей момент двері туалету відкриваються.

— Вибачте, тут... — починає якийсь хлопець.

— Вийшов! — відрізаю я.

— Що?

— Я сказав: вийшов звідси!

— Та пішов ти... Шукайте інше місце для своїх...

Я хапаю його за комір сорочки, виштовхую в коридор і наглухо зачиняю двері на замок. От для яких випадків він тут і потрібен, а я ще хотів його зняти. Повертаюся до дівчини й бачу, що вона спирається спиною про стіну й уважно стежить за кожним моїм рухом.