Напишу листа
Все на своїх місцях, чи не зовсім
Бабуся бере мене за руку у яку іншою рукою вкладає той самий жовтий м'яч і ми знову стаємо самими собою. Я була рада бачити себе такою якою є. Але трішки було сумно що мій "вихідний день", тривалістю в тиждень, закінчився. Кожного ранку, прямуючи до школи я заглядала чи є у дворі бабуся Звенислава, і як я не сумувала за всіма дивами що траплялися там, я боялась заходити в гості, але Матіса часто зустрічала, проте бажання слухати йому животик уже не було. Вдома дещо змінилось, у батьків з'явились вихідні, що на це повпливало я не знаю, просто татові дзвонять і кажуть працювати з дому. А мама взагалі кинула свою роботу, але продовжує духовно збагачуватись. Хлопці за цей тиждень так подорослішали й почали мене більше поважати. З грошима все було як раніше, але татові дають гарні премії, тому раз на три місяці ми живемо на широку ногу. Щось вона змінила, щось зробила, ця мила бабуся. Я б мала гніватись, що в мене хотіли забрати життя, але я згадувала все що відбулось з посмішкою та вдячністю.
#2692 в Фентезі
#683 в Міське фентезі
#1007 в Молодіжна проза
Відредаговано: 18.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
