Рано вранці я намацую під подушкою щось квадратне. Це була коробка цукерок. Взявши декілька штук я пішла у ванну. Хоча б щось хороше, мій всесильний пропуск у ванну кімнату, я завжди йду перша, але й встаю на 10 хв раніше інших, а ще маю свою кімнату, яку раніше ділила із сестрою. Моє відображення мені подобається все менше і менше. Я неначе старію не по днях, а по годинах. Моє біляве волосся стає надто білим, я б сказала сивим. Чи то мені вже здається. Але мій охайний носик як завжди ідеальний. Потрібно брати себе в руки, одягати щасливу маску, й спускатись на сніданок. Отже, блакитні мої оченята, покажіть на що ви здатні. Трішки більше вдячності. Готово. Почистивши зуби, привівши себе в порядок та одягнувши ретельно підготовлений вираз обличчя я спускаюсь до батьків.
Олена
Мамо, тату, дякую за подарунок. Солодкий ранок, все як я люблю.
Мама
Будь ласка. Ми бачили твій лист, але ти ж розумієш, сьогодні не вийде в тата плани, а мені потрібно в церкві допомогти.
Олена
Звісно. Хлопці вже прокинулись?
Мама
Так, їх уже чути. Але якщо є цукерки, не думаю що вони спустяться на сніданок. Головне, щоб одяглися хоча б.
Тато
Сідай, поснідаємо.
Олена
Мені потрібно раніше трішки вийти. Плани перед уроками. Дякую ще раз за подарунок.