5 глава

*Мері

Я впевнено крокую у їх бік, прибравши пасма волосся назад. Дівчата помічають, що я дивлюся просто на них і завмирають. Судячи з їхніх стурбованих облич вони не тільки обурені, але й налякані. 

— Крісе, ось ти де, — солодко кажу, поклавши руку на його мʼязисте плече. Мої пальці миттєво спалахують від його тепла. Ніжний дотик змушує моє тіло вкритися сиротами. — Чергова бідолаха, що потребує твоєї допомоги? — запитую я, дивлячись на дівчину, яку він зараз тримає на руках. Та миттєво розплющує очі й по-дурному посміхається до мене. 

Чесно кажучи, то я негативно ставлюся до таких способів привернення уваги. Звісно, вони його фанатки, але ж треба й міру знати. Навіщо придумувати всілякі фальшиві штуки з непритомністю, лиш би отримувати чоловічу увагу?

— Вибач, люба, я не… — Він соромʼязливо опускає очі, неначе щойно накосячив. Так і хочеться поплескати нам обом за цю неперевершену гру. Можливо, письменство це не наше й нам потрібно йти в театр? Якщо Crystal pen не виграю, то так і зроблю. І Кріса заодно з собою покличу, щоб такий талант не пропадав.

— Дівчата, гадаю, нам вже час. Ми з хлопцем хочемо прогулятися. — Я беру його під руку й відсмикую у свій бік. Брови незнайомок підіймаються вгору моментально. Вони змірюють мене своїм поглядом згори донизу. Не маю сумнівів, що у них в головах зараз питання на кшталт: Він і вона? Хіба він може зустрічатися з такою дівчиною?

— У вас є дівчина? — запитує шатенка з великими зеленими очима. Таке враження, що я щойно повідомила про те, що я з Марсу. Інстинктивно закочую повіки й вдаю, що я дуже сильно зацікавлена своїм манікюром. 

— Гадаю, це не ваша справа, однак, моє серце зайняте. Всього вам хорошого. — Фанатки здивовано дивляться нам в слід, а Коллінз кладе долоню поміж моїх лопаток і веде мене пляжем у невідомому напрямку. 

Так і хочеться стукнути його по голові за те, що він так приємно гладить мене й притискає до себе, але я все ще шкірю йому зуби, щоб доказати тим дівицям, що ми справді пара. 

Такого цирку у моєму житті ще не було. Найгірше у цій ситуації те, що я сама вирішила йому допомогти. Коли я детальніше аналізую всі свої дії, то усвідомлюю одну просту річ — я пішла туди через ревнощі. Мене роздратував той факт, що він приділяв увагу іншим жінкам. У момент цього розуміння мені стає соромно. Це тільки другий день на Сицилії, а чари всемогутнього Крістофера Коллінза вже почали на мене діяти. Якщо я так легко піддалася його впливу, то що буде далі? Зараз думка про те, що я справді виграю Crystal pen і змушу його шкодувати про нашу перепалку на випускному, здавалася мені просто абсурдною. У мене точно є бодай мізерні шанси?

— Мері, з тобою все гаразд? — каже Кріс, зупинившись. Він забирає руку й запитально дивиться на мене. Виникає відчуття, неначе чогось бракує. Трясця! Мої почуття мене ж і погублять.

— А? — Я прослухала абсолютно все, що він казав мені до цього. Мені незручно і я розсіяна через власні роздуми, від яких він мене щойно відірвав. 

— Я лише хотів висловити свою вдячність за допомогу. Мері, ти моя рятівниця. 

Він так швидко долає відстань між нами й загортає мене у свої міцні обійми. Я навіть оком моргнути не встигаю. Лиш стою мов вкопана й намагаюся зрозуміти чи то сон, чи то реальність. Крістофер Коллінз, який зіпсував мені сукню й насварив на випускному, зараз дякував мені? Вщипніть мене, бо я не повірю в те, що це правда. 

— Ти не сердишся? Тепер вони думають, що я твоя дівчина. — Мені не хотілося, щоб хтось вважав нас парою, але виходу не було. Інакше б вони не дали йому спокій. 

Глибоко в душі я намагалася переконати себе, що допомогла йому не через ревність, а через елементарну людяність та жаль. На відміну від Кріса мене не переслідували натовпи фанатів, бо вони просто-таки не знали навіть як я виглядаю. Однак, я могла собі уявити, наскільки це складно. Звісно, спочатку ти радієш цим зустрічам, бо стаєш впізнаваним. Фани надихають на нові звершення, але коли все не виходить за певні рамки. 

Щодо Крістофера, то впевнено можу сказати, що його особисті кордони вже давно читачі та читачки закатали під товстий шар ґрунту. У пресі я неодноразово читала про моторошні випадки коли в його дім вдиралися фанатки або приносили під поріг якісь дивні подарунки. Мене таке дуже лякало, бо я цінувала приватність та особистий простір понад усе. 

— Насправді мені від цього більше користі ніж шкоди. Якщо це ціна за те, щоб мати бодай трішки більше свободи, то я згоден. Чесно кажучи, то в моєї професії є й інша сторона медалі. Надіявся, що бодай тут я знайду усамітнення, але я помилявся. — Я помічаю в його очах сум та втому. Тепер зіркове життя Коллінза не здається мені таким райдужним. 

Я беру його за руку й тягну вниз. Ми обоє сідаємо на пісок, спостерігаючи за хвилями, які розбиваються одна об іншу. Діти бігають по пляжу, будують замки й бризкають один на одного з водяних пістолетів. Дорослі роблять селфі на фоні моря, грають у баскетбол і збирають мушлі. Кожен зайнятий чимось своїм, а у нас час неначе зупинився. Я лягаю повністю й роблю ангела, але не в снігу, а в піску. Це змушує Кріса посміхнутися й зробити те саме. 

— Твоє волосся забрудниться й буде свербіти голова, — зауважує той, на що я просто йому покривляюся. 

— Не будь занудою, — бурмочу я. Хочу ще щось сказати, але всі слова просто застрягають у моєму горлі, коли я дивлюся в його карі очі, які зараз на рівні моїх. Небезпечно близька відстань! Я мала триматися якомога далі, але цей момент здавався мені таким милим і в ньому було щось особливе. Я дозволила собі цю маленьку слабкість. Декілька секунд я милувалася Крісом, а потім підвелася. 

— Це складно? — запитую я, обійнявши свої коліна руками. Я примружуюся, бо сонце все ще дуже високо й на вулиці спекотно. 

— Бути популярним? — Я схвально киваю і він продовжує. — Так, це виснажує. Тобі доводиться забути значення слова «приватне» й перейматися через те, що хтось побачить або почує бодай щось, що можна використати проти тебе. Знаєш, спочатку я був радий цій спонтанній увазі від дівчат, але миттєва ейфорія закінчилася дуже швидко. Рівно тоді, коли одна з них після ночі зі мною шантажувала мене моїми ж оголеними світлинами, які вона зробила тоді, коли я спав. Після цього мені складно довіряти людям. Та й… Я чудово розумію, що мене сприймають як ходячий гаманець, набитий грішми, але аж ніяк не чоловіка, з яким можна побудувати стосунки. — Та ситуація викликала в мене почуття жаху. Як взагалі можна було додуматися до такого?