4 глава

*Мері

Я розслаблено лежу на своєму ліжку й намагаюся зрозуміти чому цей ранок на Сицилії виявився таким божевільним. Коробка з білизною та листом. Падіння у ванній кімнаті. Голий Кріс, що оглядає мій синець. Мій любовний роман на його полиці. 

Після останнього спогаду я широко посміхаюся й самовдоволено кусаю нижню губу. Він читав мої книги перед сном і навіть виділяв певні моменти маркерами. Мені хотілося пищати від цієї сенсації. До цього я гадала, що він зневажає Mrs. Collins, але зараз не мала сумнівів у тому, що він потайки нею захоплюється, чи то краще сказати мною. Мені хотілося якнайшвидше поділитися цією інформацією з Ешлі, але я вчасно глянула на годинник. Моя люба подруга була ще тим соньком і любила спати до обіду. Я вирішила не випробовувати її терпіння й трохи почекати. 

Склавши руки в замок, я пропхала їх собі під потилицю й глянула на білосніжну стелю. Мої щоки запалахкотіли, коли в памʼяті виринув момент, де Кріс торкається мене й спопеляє своїм поглядом. Здається, між нами проскочила якась іскра чи це я вже собі нафантазувала? Від моїх думок мене відриває несподіваний лист на пошту. Ого! Не памʼятаю, щоб хтось взагалі мені туди писав. Певно якась чергова розсилка. Однак, коли я бачу знайоме прізвище, то миттю підводжуся. 

— Лист від Крістофера Коллінза! — промовляю я вголос. Не можу повірити своїм очам. Звідки у нього моя робоча пошта й навіщо він взагалі пише Mrs.Collins?!

Вирішую довго не тримати інтригу й швидко читаю. 

«Тема: Терміново! Конкурс

Шановна Mrs. Collins, я дуже хочу побачити твоє лице й нарешті дізнатися хто ж мав нахабство стільки часу ховатися за моїм прізвищем, але я готовий позбавити себе такого задоволення, якщо ти зробиш мені маленьку послугу. Ти маєш мільйони фанатів та високі продажі. Впевнений, що цей конкурс та перемога тобі ні до чого, але він має для мене велике значення. Я хочу, щоб ти зняла свою кандидатуру, а я натомість заплачу тобі 1 мільйон доларів. Гадаю, це гідна компенсація за незручності. Якщо у тебе є ще якісь умови, то я готовий їх вислухати. 

Крістофер Коллінз»

Хтось зламав його пошту й написав мені цього листа? Можливо, його викрали прибульці й змусили написати цю нісенітницю? Або ж Кріс сновида й уві сні створив цю ідіотську пропозицію! Я готова була повірити у будь-яку дурну й божевільну ідею, але не в те, що Крістофер Коллінз цілком серйозно  пропонує мені гроші за те, щоб я забрала свою кандидатуру з конкурсу. Трясця! У чоловіка що мозок поплавився після того, як він побачив мої сідниці? Я перечитую лист один раз, другий, третій… Здається, я вже вивчила його вміст напамʼять і в моїй голові навіть звучить голос Кріса, який озвучує цю пропозицію. 

Щоб прийти до тями я кидаю свій телефон якомога далі й прямую на кухню. Набираю собі склянку води й напиваю її до дна. Після цього заплющую очі й спираюся долонями на кухонний стіл. Крізь прочинене вікно чую шум моря та солоний запах, що діє на мене неначе заспокійливе. Все йде геть не по моєму плану й це мене дуже лякає. Я навіть подумати не могла, що Коллінз може мені таке запропонувати. 

Декілька хвилин я намагалася вгадати його мотив, але так і не придумала нічого раціонального. Це щось схоже на підступну пастку. Гадаю, він надіється на те, що я погоджуся, а потім опублікує цей лист і виставить мене меркантильною писакою, яка ласа до грошей. Дзуськи! Мені потрібна ця перемога не менше, ніж йому. Рано чи пізно я дізнаюся чому ж для нього це звання таке важливе й тоді в мене буде перевага над ним. 

Втамувавши спрагу та те цунамі емоцій, що вирувало в мені, я заламую пальці й швидко беруся друкувати відповідь. Нехай не думає, що я його ігнорую. 

«Крістофере, я навіть подумати не могла про те, що ти так нахабно запропонуєш мені гроші замість перемоги на Crystal pen. Ти сильно помиляєшся, коли думаєш, що я відмовлюся від конкурсу. Я йшла до цього не один рік. Твої гроші мене абсолютно не цікавлять. Єдине, що можу тобі пообіцяти — це чесну боротьбу. Зустрінемося на нагородженні. Вже уявляю, як спостерігатиму за твоїм шокованим лицем з кубком і без маски. Це буде феєрично. 

Місіс Коллінз»

Моє серце нервово гупає в грудях, а я істерично кусаю задирку на великому пальці. Занадто багато стресу для одного ранку, але що вже вдієш. Була б зараз тут Ешлі, то вже б від несподіванки оглушила всіх, хто був би в радіусі кілометра, своїм криком. 

Мій живіт агресивно нагадує мені про те, що я вкотре забула поснідати. Мию фрукти й складаю їх на тацю. Коли повертаюся з ласощами назад у спальню, то знаходжу ще один вхідний лист. Думаю, хто адресат, ви вже здогадалися.  

«Місіс Коллінз, я дав тобі унікальний шанс не осоромитися коли я здійматиму кришталеве перо вгору й виголошуватиму промову переможця. Що ж, ти вирішила не скористатися цією можливістю. Мені щиро жаль. Очікуй на безжальну боротьбу. До цього я ставився до тебе вкрай ввічливо та добре, але сьогодні останні нитки мого терпцю увірвалися. Упс! Готуйся до цієї битви, або ж одразу до поразки. Я не дозволю тобі забрати ні своє прізвище, ні цю перемогу. 

Крістофер Коллінз»

Я починаю лютувати через його нахабство. Хочеться дати йому відкоша й поставити на місце, але чомусь мій палець зависає в повітрі, коли я хочу написати відповідь. Який взагалі у цьому сенс? Ми всього лиш продовжимо сваритися, розпалюючи ненависть між нами. Від кого цьому стане краще? Я вирішую вчинити як доросла розумна людина й закриваю вкладку з листами. Можливо, Кріс подумає, що я проковтнула те самовпевнене лайно, яке він щойно перетворив у текст і надіслав мені, але нехай собі помріє. Я не збираюся витрачати на це свій час. Поки він буде святкувати свій оманливий «тріумф» у битві з Mrs.Collins я нарешті зроблю те, що так довго відкладала, а саме — почну роботу над новою книгою. Відчуваю, що це саме той момент. 

Як і в більшості письменників, у мене були свої фішки. Найбільше мені подобалося писати у ванній кімнаті, тому я попрямувала туди. Набрала собі повну ванну води й напустила рожевої піни. Після цього зняла з себе все зайве й занурилася у це яскраве пахуче місиво, що нагадувало рай для єдинорогів. Далі я встановлюю спеціальну полицю для ванної й кладу на неї свій ноутбук. Перш ніж відкриваю чистий аркуш паперу, я вводжу декілька паролів. Ховати своє обличчя протягом багатьох років не так вже й просто. Я страшенно боюся, що мої ґаджети потраплять не в ті руки й вся правда вийде назовні. Зараз я не могла так ризикувати, тому встановлювала паролі, які були повʼязані зі складними біологічними термінами. Ох… Знали б ви скільки часу мені знадобилося, щоб їх запамʼятати, але гадаю, що це було того варте.