3 глава

*Крістофер 

Від округлих форм Мері у мене голова починає йти обертом, а тіло кидає то в жар, то в холод. У шкільні часи я ніколи не задивлявся на неї, але зараз ця дівчинка була неначе та сама особлива зірка на небі, що сяяла яскравіше, ніж усі інші й затьмарювала все навколо своєю красою. 

Я відчув нестерпну спрагу й провів язиком по пересохлих губах. Мої зіниці миттю збільшилися від усвідомлення того, що я збуджуюся у присутності Боумен. Трясця! Ця дівчинка навіть не торкнулася до мене, а я вже поплив, неначе морозиво у спеку. Невже я не можу себе опанувати?!

— Кріс? — невпевнено промовляє моє імʼя. Я хочу чути його частіше з її вуст, але геть при інших обставинах. Не тоді коли вона ображена та сповнена болю, страху та злості. 

Вона підіймається на ліктях і обернувшись назад, дивиться на мене. Помічаю в її гарненьких очах невпевненість та сльози, які от-от покотяться до пухких щоках. Мені стає соромно за те, що я так насміхався над нею поки їй було боляче. Насправді я не мав на меті образити її. Навпаки, я дуже старався над подарунком і гадав, що він їй сподобається.

— Потрібно прикласти щось холодне, — бурмочу я, швидко підвівшись. Йду на кухню, навіть не озираючись. І що це було? 

На автоматі відчиняю дверцята холодильника і беру звідти пляшечку з йогуртом, після цього повертаюся назад. Мері все ще лежить на моєму ліжку, скануючи поглядом полицю з різними дрібницями. Коли я сідаю поруч, то на її лиці зʼявляється самовдоволена посмішка. 

— Крістофер, — промовляє вона, явно відчуваючи себе переможцем у нашій грі. — Що це? — Вона бере з полиці одну з книг Mrs. Collins і махає в мене перед обличчям. Відчуваю себе підлітком, якого застукали на гарячому. 

— Гадаю, ми обоє знаємо, що це означає, — кажу я, закочуючи повіки. Якби знав, що Мері вдереться до мене в номер зрання, то сховав би це чтиво якомога далі від неї. Невже вона не могла просто проігнорувати той факт, що я читаю романи своєї конкурентки?

— Ти читаєш її книги перед сном? — запитує та, лягаючи знову на спину. Ох… Спереду Боумен не менш гарненька. Мені так і хочеться провести пальцями по її животі, зачіпаючи подушечками мереживо її трусиків, а потім спускатися все нижче й нижче. 

— Ляж на живіт. Негайно, Мері, — твердо й роздратовано кажу. Чесно кажучи, я злий не на те, що вона знайшла цю книгу, а через те, що я не можу контролювати себе. Давно вже не відчував себе таким безпорадним.

— У когось поганий настрій. — На щастя, вона робить те, що я прошу й починає гортати аркуші, поки я замотую в рушник пляшку з йогуртом і притуляю до її сідниць. Подумки надіюся, що синця в тому місці не залишиться. 

— Я всього лиш аналізую свою конкурентку, — брешу я. Намагаюся забрати книгу з рук Мері, але дівчина робить все, щоб вона залишилася у неї. Мені не властивий сором, але саме це почуття огортає мене, коли моя колишня однокласниця доходить до сторінки, де красується остання закладка. Вона відкриває її й блукає поглядом по тексту, що виділений червоним маркером. У мене від напруги починають пітніти долоні. 

— Віч-на-віч у темній кімнаті, що просякнута запахом червоних троянд та парфумів Барбари, — починає читати Боумен, визираючи з-під яскравої глянцевої обкладинки. Їй стає краще й вона спирається головою на бильце. Хитро дивиться на мене, а тоді продовжує… — Оскар втрачає контроль і починає безсоромно торкатися її тіла. Він досліджує губами її вуста, шию та груди. Чоловік попри темряву, якою вони огорнуті, швидко знаходить блискавку на її сукні й тягне вниз. Він звільняє Барбару від одягу, а потім плавно вхо… — Я втрачаю терпець і закриваю Мері рот долонею. Її голос занадто сильно дурманить мене й туманить мій розум. Я вже сам не знаю, чого мені від себе очікувати. 

— Боумен, постав книжку на місце. — Вона повільно закриває роман і повертає його на тумбу. Після цього я забираю руку й шепочу слова вибачення. Все ж, мої дії були занадто радикальні та різкі. Я міг її налякати, але коли знову зазираю їй у вічі, то бачу лише цікавість. 

— Вона пише круті сцени 18+, чи не так, Коллінз? Хоча, можеш і не відповідати. Все й так очевидно. Ти збуджуєшся після прочитання таких моментів? — Мері завжди була допитливою дівчинкою, яка любила ставити безліч запитань. Це мене в ній і найбільше дратувало. Я завжди остерігався таких як вона. 

— Як і ти після прочитання мого листа, дорогенька. — Можливо, тепер вона й знає, що ця клята Mrs.Collins не така вже й байдужа мені, але я не дозволю Мері зловтішатися наді мною. Не маю сумнівів, що переможу це парі. 

— Не будь таким самовпевненим, Крісе, — бурмоче вона, намагаючись прикритися ковдрою. 

— Ох, Мері. Це лише другий день в Італії, а ти вже опинилася у моєму ліжку. Боюся уявити, що ж буде далі. 

Коли я летів сюди, то планував відпочити й набратися сил. Гадав, що тут віднайду омріяний спокій і нарешті знайду своє джерело натхнення. Натомість я отримав свою колишню однокласницю, яка стала ще тією скалкою в дупі. А втім, я не з тих людей, які будуть робити з цього велику трагедію. Хай там як, але я знайду спосіб, щоб змінити все на 180° і обернути собі на користь. Можливо, сама доля послала мені Мері Боумен, щоб вона стала моєю музою? 

Курортні романи не одноразово надихали мене на написання нових запальних історій. Звісно, потім не обходилося без драм, бо мої пасії все ще надіялися на те, що я схаменуся та захочу серйозних стосунків з ними. Наївні. Я завжди попереджав про те, що я не герой своїх власних книг. Мене цікавлять розваги, а не кохання. Жаль, що дехто марить мріями, а не живе реальністю. Проте, я не відчував провини за жодне розбите серце, бо був чесним зі своїми партнерками й завжди казав правду на самому початку. 

Коли я дивився на Мері, то бачив гарну дівчину, яка була геть не зацікавлена в мені. Вона не з тих, хто стане бігати за мною й просити повернутися до неї, тому це й притягувало мене до дівчини ще більше.